Ексклюзиви
Четвер, 18 серпня 2011 07:22

Викрадену "Джоконду" поліція шукала понад два роки

Автор: ДЖЕРЕЛО: www.blog.trud.ru
  Карикатура на повернення ”Джоконди” до Лувру. Подія стала сенсацією. Картина не сходила з обкладинок газет і журналів усього світу
Карикатура на повернення ”Джоконди” до Лувру. Подія стала сенсацією. Картина не сходила з обкладинок газет і журналів усього світу

У неділю 21 серпня 1911-го о третій пополудні екскурсовод Лувру Жак Ебюль привів до залу робіт Леонардо да Вінчі чергову групу відвідувачів. Обернувшись до місця, де висіла "Джоконда", отетерів: на місці картини зяяв світлий прямокутник. Захисне скло стояло на підлозі, притулене до стіни.

— Не може бути! — вигукнув гід. — Вона щойно була тут!

— Я ж бачив її, — затинаючись, підтвердив сторож.

Викликали поліцію. Жандарми ретельно обшукали 20 га території музею, допитали працівників, їхніх родичів і знайомих. Провели обшуки в поїздах, закрили вокзали й порти. Хапали всіх підозрілих паризьких художників та іноземців. Усе марно. Французька преса підкидала слідчим неймовірні версії. Писали, приміром, що "Джоконда" тепер у таємній колекції маніяка, який милується нею на самоті. З'явилися історії й про так званого "Закоханого". Нібито за рік до зникнення полотна до Лувру почали надходити любовні листи, адресовані "мадам Моні Лізі". Сторожі музею підтвердили: білявий парубок із блакитними очима щодня приходив до картини, дивився на неї та плакав. Усе це, як виявилося, були вигадки.

"Джоконду" шукали два роки. Увесь цей час у Луврі висіла її репродукція в жалобній рамі. Люди юрбами ходили до музею, лише щоби подивитися на місце, звідки поцупили шедевр Леонардо да Вінчі. Та 13 грудня 1913-го сталася несподіванка. Флорентійський антиквар Альфредо Джері одержав із Парижа листа: "Я — італієць, патріот своєї батьківщини. Це я взяв у Луврі "Джоконду" два роки тому. Прагнув повернути Італії скарб Леонардо, украдений колись французами". Викрадач назвався Вінченцо Леонарді й запросив антиквара приїхати до французької столиці й купити в нього картину за півмільйона франків — майже $3 млн 370 тис. на теперішні гроші. Джері був вирішив, що то або якийсь ненормальний, або шахрай, який хоче втелющити йому копію. Та все ж порадився із Джованні Поджі — директором флорентійської Галереї Уффіці.

Поліція Європи та обох Америк розшукувала Мону Лізу, дружину Франческо дель Джоконди, змальовану олією 1504-го у Флоренції художником Леонардо да Вінчі, придбану 1518-го за 4 тисячі екю Франциском І, королем Франції, яка перебувала потім у Фонтенбло, Версалі й інших резиденціях королівського дому, доки за указом ясновельможного громадянина Наполеона Бонапарта отримала своє місце у Луврі, звідки й була викрадена зловмисником. Особливі прикмети: загадкова усмішка

Артур Конан Дойл,
британський письменник, в одному з репортажів про викрадення "Джоконди" 1911-го

— На вашому місці я би поставився серйозно до цього листа, — мовив той. — Напишіть йому, що Італія буде вдячна за повернення шедевра. Зрештою, ви нічим не ризикуєте.

Джері послухав: відписав, що до Парижа приїхати не зможе, натомість запрошував Вінченцо Леонарді до Італії. Через кілька днів той прибув до Флоренції й повідомив, що чекає в готелі "Триполі". Аби засвідчити справжність картини, антиквар запросив на зустріч Джованні Поджі. Леонарді витяг із-під ліжка облізлу дерев'яну скриню. Повикидав  на підлогу якесь лахміття, малярські пензлі, мандоліну у футлярі. Потім викруткою підважив подвійне дно: там у потайному відділенні, загорнена в червоний оксамит, лежала "Джоконда".

— У мене перехопило подих, — згадував Альфредо Джері. — Загадкова, сумна, добра, глузлива, чарівна усмішка "Мони Лізи" осяяла смердючу нічліжку.

Поджі оглянув картину з усіх боків і сказав:

— Поза сумнівом, це оригінал! На звороті є номер каталогу й печатка Лувру. Як вам удалося її добути, синьйоре?

Вінченцо пробурмотів щось невиразне.

— Я прошу дозволити доправити картину до Галереї Уффіці, — продовжував Поджі. — Бо, щоб її купити, мого свідчення буде замало. Потрібні фахівці з творчості да Вінчі.

Автор: фото з сайта www.topofalltime.com
  Викрадач картини Леонардо да Вінчі — Вінченцо Перуджа після звільнення служив в італійській армії під час Першої світової війни. Потім повернувся до Франції. Одружився й відкрив художній салон. Помер 1925-го. Фото зі слідчої справи
Викрадач картини Леонардо да Вінчі — Вінченцо Перуджа після звільнення служив в італійській армії під час Першої світової війни. Потім повернувся до Франції. Одружився й відкрив художній салон. Помер 1925-го. Фото зі слідчої справи

 

Леонарді погодився. "Джоконду" відвезли до галереї. А наступного дня Леонарді заарештували. У поліції він зізнався, що його справжнє прізвище Перуджа. Йому 32 роки, він маляр родом із села в Північній Італії.

— Я не злодій! — виправдовувався. — Я — патріот. Лувр повен скарбів, які за правом належать Італії. Я не був би італійцем, якби дивився на це байдуже.

Перуджа розповів, що 1910-го працював у Луврі декоратором і установлював нове захисне скло перед полотном Леонардо да Вінчі. Газети писали, що цей унікальний шедевр світового мистецтва коштує не менше мільйона доларів. Тоді йому і спало на думку поцупити картину.

Зі своїми спільниками — художником Івом Шадро та професійним шахраєм Едуардо де Валферно, який не раз удавався до таких оборудок, він розробив план викрадення. Операція забрала лічені хвилини. Вінченцо Перуджа дочекався, доки в залі нікого не буде. Вийняв полотно з рами, згорнув у рулон і сховав під халат. Потім тихо вибрався з музею, попрощався зі сторожем і вийшов на вулицю, де на нього чекали спільники.

Довідавшись із газет, що їх шукають по всій Європі, викрадачі вирішили вивезти "Джоконду" до Америки. Оселилися у Нью-Йорку й почали прицінюватися. Вінченцо раптом запропонував друзям зробити кілька копій картини й видати їх за оригінали. Так і вчинили. Тим часом Едуардо підшукував клієнтів. Першим упіймався на наживку мільйонер і поціновувач мистецтв Джон Морґан. Сторгувалися швидко, бо Едуардо хотів за полотно лише $300 тис. — $7 млн на теперішні гроші. Далі на "украдений шедевр із Лувру" поласилися ще п'ятеро колекціонерів. Загалом на проданих фальшивках шахраї заробили близько $2 млн — $47 млн як на тепер.

Проте збути оригінал так і не вдалося. Спочатку Вінченцо правив за нього надто дорого, а потім узагалі вирішив не продавати. Почалися сварки зі спільниками, копій більше не робили. І тоді Вінченцо, прихопивши "Джоконду", утік від своїх подільників. Грошей, найімовірніше, забрати не встиг, бо в Парижі мусив винайняти дешеву мансарду. І врешті-решт через скруту зважився продати картину.

Знайдену "Мону Лізу" виставили під охороною у Флоренції, Римі й Мілані. А 31 грудня 1913-го в супроводі поліції відправили до Лувру. А Перуджі після піврічного слідства суд дав рік ув'язнення — з огляду на шляхетні мотиви злочину.

83 відсотки щастя випромінює усмішка "Мони Лізи"
Понад 400 років загадкова усмішка "Мони Лізи" не дає спокою дослідникам. Якщо довго дивитися на картину під різними кутами зору, ледь помітний усміх ніби то з'являється, то зникає. Здається то іронічним, то сумним. 2005-го вчені Амстердамського університету й фахівці із США за допомогою комп'ютерної програми зіставили зображення із шістьма основними емоціями, які може виражати усмішка людини. Виявилося, що в "Мони Лізи" вона містить 83% щастя, 9% зневаги, 6% страху та 2% злості. Тому глядачі й сприймають її так по-різному.
Зараз ви читаєте новину «Викрадену "Джоконду" поліція шукала понад два роки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2252
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода