Попередник Верховної Ради — Всеукраїнський центральний виконавчий комітет — ВУЦВК — 1934-го в"їхав у двоповерховий Маріїнський палац. Його збудували ще XVIII ст. як дачу імператриці Єлизавети Петрівни. Зі своїм чоловіком Олексієм Розумовським вона планувала відвідувати Київ щоліта.
ВУЦВК потребувала великої зали для засідань. Колишні царські апартаменти такої не мали. Друга архітектурна майстерня Київради запропонувала надбудувати третій поверх і там розмістити залу. Її ВУЦВК все одно визнала замалою. ЦК КП(б)У ухвалив інше рішення: спорудити ліворуч від палацу, на місці саду з оранжереями, окреме приміщення із сесійною залою. У лютому 1936-го стартував закритий архітектурний конкурс.
40-річний архітектор Сергій Григор"єв вважався фаворитом — за його проектами Управління справами Раднаркому зводило в Києві низку житлових будинків для членів уряду, генералітету, енкаведистів тощо. Але поданий ним конкурсний проект журі визнало невдалим через невигідне розташування гардеробів у вестибюлі — неминучі зустрічні потоки людей і товкотнеча. Натомість ровесник Григор"єва Яків Штейнберг так мінімізував проект, що запропонована будівля не мала навіть фойє. Його пропозицію також відкинули.
Найстарший учасник конкурсу 62-річний професор Валеріан Риков вдався до інших крайнощів — запроектував розкішні кулуари, просторі фойє, пишний вхід із теперішньої вул. Грушевського. Загальна кубатура набагато перевищила встановлений ліміт у 60 тис. куб. м. Журі відмовилося й від цього проекту.
Переміг проект учня Рикова — 38-річного Володимира Заболотного. Архітектор подбав про акустику зали: однаково добре буде чутно оратора як на трибуні, так і з місця. Але журі мало претензії щодо ложі для преси й дипломатичного корпусу — занадто глибокі. З останнього ряду нічого не буде видно. Заболотному присудили першу премію за умови доопрацювання проекту.
Улітку 1936 року почали рубати палацовий сад. Восени на його місці розпочалися будівельні роботи. Будівельники працювали цілодобово, в три зміни, без вихідних. Первісно споруда мала бути "кольоровою" — із рожевим цоколем, революційно червоними колонами біля головного входу тощо. Натомість зведений будинок виявився біло-сірим, зі скляним куполом. У травні 1939-го державна комісія оцінила його на "відмінно".
Поки будинок зводили, ВУЦВК, замовник будівництва, припинив існування. 30 січня 1937 року надзвичайний 14-й Всеукраїнський з"їзд Рад ухвалив нову Конституцію Української РСР. Тепер найвищим органом державної влади в республіці оголошувалася Верховна Рада УРСР. Вибори до неї відбулися 26 червня 1938-го. Того дня скрізь грали оркестри, працювали буфети, безкоштовно крутили фільми. Обирали одного депутата від 100 тис. населення. У серпні Рада зібралася в Театрі ім. Франка на свою першу сесію. Обрали президію та її голову — 37-річного Леоніда Корнійця, перед цим другого секретаря Дніпропетровського обкому.
25 липня 1939-го український радянський парламент вперше розпочав роботу в своєму постійному приміщенні. У будинку Верховної Ради УРСР позаду столу президії стояла скульптура Сталіна на повний зріст, над ним на стіні — профілі Маркса, Енгельса й Леніна.
Третього сесійного дня обрали нового голову президії — 36-річного першого секретаря Житомирського обкому Михайла Гречуху. Бо Корнійця партія призначила керувати урядом.
Під час війни будинок згорів. 1945-го Заболотний, уже президент Академії архітектури УРСР, склав оновлений проект. Позаду основного корпусу добудував новий — триповерховий, напівкруглий, із внутрішнім подвір"ям. Там розмістився апарат президії Верховної Ради. Відновлення будинку завершили 1947-го. Скляний купол підняли на метр — це покращило пропорції споруди.
Довоєнний проект Заболотного передбачав встановлення обабіч головного входу чотирьох скульптур — представників робітничого класу, селянства, інтелігенції та науковців. Постаменти для них збудували відразу, але на статуї не вистачило грошей. Вони з"явилися лише під час реконструкції 1985 року. Натомість дві кінні групи, запроектовані Заболотним, не з"явилися на даху й досі. Формально будинок Верховної Ради залишається недобудованим.
У будинку "народилися" дві українських конституції
У будинку Верховної Ради 24 серпня 1991-го проголошено Акт незалежності України. У сесійній залі склали присягу три президенти України. Тут "народилися" дві Конституції — 1978-го та 1996 років.
Теперішній вигляд будинок дістав після реконструкції 1998–1999 років. Радянську символіку на фасаді й усередині замінено українською, а кінокомплекс під сесійною залою перетворено на конференц-залу й кімнату для перемовин.
3 
1
Коментарі