Дружину турецького султана Сулеймана І Пишного західні дипломати називали Роксоланою. Бо на мапах XVI століття Україну зазвичай позначали "Роксоланією". Сам Сулейман іменував свою кохану Гуррем — радісна.
У Туреччині, щоб засвідчити відданість, повелителеві дарували дівчат. Саме так і вчинив Ібрагім-паша, діставши призначення великим візиром (фактично — прем"єр-міністром). Купив у Стамбулі гарних полонянок із Криму. Серед них була і 15-річна Настя Лісовська, донька священика з міста Рогатина на Прикарпатті.
У султанському гаремі Настя стала мусульманкою. Почала вивчати турецьку мову, Коран, танці, співи, етикет і географію. Її поселили в спальні, в якій жило 100 дівчат.
Султан не знав усіх наложниць, бо мав їх понад 3 тис. Якщо вирішував змінити фаворитку, повідомляв черговій у гаремі. Та вишиковувала одалісок у шеренгу. Султан ішов уздовж строю і кидав носовичок до ніг обраниці. Було чимало таких, які жодного разу не удостоїлися уваги правителя. З них глузували.
Насті пощастило. Їй доручили опікуватися 5-річним престолонаслідником Мустафою. 26-річний султан прийшов до сина і побачив нову виховательку. Венеціанський дипломат П"єтро Брагадін писав, що дівчина "не могла похвалитися вродою, проте була граціозною та елегантною".
— Як її звати? — поцікавився Сулейман.
Султанова жінка Махідевран покликала Настю, щоб та поцілувала кінець канапи, на яку сів володар. Сулейман усміхнувся. Дівчина стала "гезде" — поміченою. Із загальної спальні її перевели до окремого помешкання. Приставили банщиць, масажисток, перукарок, кравчинь. Надвечір кілька старих рабинь повели її до апартаментів Сулеймана. Вони залишилися в спальні на всю ніч, щоб підтримувати вогонь у двох факелах.
Уранці Сулейман одягнув свіжий одяг, а попередній, з чималими грошима в кишенях, залишив Насті. Це означало, що дівчина йому сподобалася. Тепер вона стала "ікбал" — фавориткою. Їй надали грошове утримання, прислугу, євнухів.
За кілька тижнів Настя зрозуміла, що вагітна. Народжуючи султанові хлопчика, наложниця перебирала управління гаремом й одержувала свиту — 30 євнухів і 30 рабинь. Українка подарувала Сулейманові сина Мехмеда. Після цього вона могла вільно залишати гарем і палац, виходити в місто.
Заради українки султан розігнав свій гарем
Гуррем відстояла свої привілеї ще тричі, подарувавши султанові синів Абдуллу (помер 3-річним від чуми), Селіма та Баязида. Народивши доньку Мігріму, переваги втратила, але залишилася фавориткою.
Сулейман воював, розширюючи кордони Османської імперії. А Роксолана надсилала йому ніжні листи.
"Мій султане, — писала вона, — який безмежний і пекучий біль розставання. Рятуй мене, нещасну, та не затримуй своїх чудових листів. Хай душа моя дістане хоч крихту втіхи від твоїх послань. Коли нам їх читають, твій слуга і син Мехмед і твоя раба й донька Мігріма плачуть, сумуючи за тобою. Їхні сльози зводять мене з розуму".
"Моя люба богине, моя дивовижна красо, — відповідав він, — пані мого серця, мій найяскравіший місяцю, моїх жадань глибинних супутнице, моя єдина, ти мені миліша за всіх красунь світу!"
Якось Махідевран накинулася на суперницю з кулаками. Вона подряпала Роксолані обличчя, повидирала волосся. Султан відіслав Махідерван та її сина Мустафу з палацу.
Відтоді українка отримала повну владу. Заради неї султан розігнав свій гарем. Одалісок повидавав заміж за армійських офіцерів і чиновників. Від нових наложниць, яких йому подарувала мати, Сулейман відмовився. Матері написав, що його кохана "померла б від смутку, якби хоч одна з дівчат залишалася у палаці".
Повернувшись із походу, султан застав Гуррем зажуреною. Її гнітило, що вона залишається рабою. Сулейман зараз же оголосив Роксолану вільною. Вона вкрила поцілунками йому руку й пішла до себе. А вночі заявила, що вільній жінці не пасує лягати в ліжко з незаконним чоловіком. І відмовила султанові в ласках.
За два дні Лісовська і Сулейман зіграли весілля. Англійський посол повідомляв до Лондона: "Відбулася подія, якої не знає вся історія тутешніх султанів. Великий повелитель Сулейман за імператрицю взяв рабиню... Шлюбна церемонія відбулася в сералі. Цьому присвячені бенкети розмаху небувалого. Вулиці міста по ночах залиті світлом, всюди веселяться люди".
"Він так сильно її кохає, — писав дипломат Да Зара, — що всі дивуються і говорять, що вона його приворожила. За це її звуть відьмою".
Настя померла від застуди у 52 роки
Нова правителька Османської імперії не носила чадри. Турецькі військові та судді ненавиділи Гуррем і її дітей. Але нарікати не сміли. Натомість добрим словом згадували першу дружину Махідевран та її сина.
28-річну султанку непокоїло, що престол має наслідувати її колишній вихованець Мустафа, син Сулеймана від Махідевран. Зазвичай, коли новий правитель сідав на трон, його братів страчували, щоб не виникало міжусобиць.
Настя вирішила, що престол має успадкувати її син. Почала розхвалювати Мустафу в присутності султана. Розповідала, як захоплюються ним армія й народ.
Губернаторам завойованих провінцій наказала частіше повідомляти про військові подвиги юнака.
Сулейман приревнував старшого сина. А тоді знайшов під дверима конверт із копією листа, який Мустафа нібито відіслав персидському шахові. У ньому йшлося про те, як скинути Сулеймана. Лист був фальшивкою, але султан повірив. Він одержав від муфтія дозвіл на розправу із заколотником, а тоді пішов війною проти персів. 6 листопада 1553 у поході повелитель викликав сина до свого шатра. Там німі служники задушили Мустафу шовковою мотузкою. Спадкоємцем престолу став Роксоланин син Селім.
За п"ять років Настя померла від застуди. "День і ніч я плачу та зітхаю", — написав султан. Роксолану поховали в мавзолеї біля мечеті Сулейманіє, найбільшої у Стамбулі. Сини Гуррем Селім і Баязид у боротьбі за трон намагалися вбити одне одного. Султан допоміг Селімові військом. У травні 1559-го біля міста Конья Селім розбив армію брата. Баязид утік до Персії. Сулейман І заплатив персидському шахові Тахмасибу, щоби той скарав на горло Баязида. А заразом убив іще п"ятьох його синів — своїх онуків. Молодшому з них було три роки. Дізнавшись про страту, Сулейман полегшено зітхнув:
— Хвала Аллахові, більше мусульманам не загрожують біди через боротьбу моїх синів за трон.
Через 7 років Сулейман Пишний переставився від серцевого нападу під час воєнного походу в Угорщину. Його поховали в мавзолеї, збудованому поруч із усипальницею Гуррем.
1494, 6 листопада — Сулейман народився у турецькому місті Трабзоні в родині губернатора, який згодом став султаном Селімом І; його мати Гафіза-ханум — донька кримського хана Менглі-Гірея
1505, осінь — народилася Настя Лісовська у родині священика з міста Рогатина на Прикарпатті
1509–1512 — губернатор міста Кафа (Феодосія)
1515 — наложниця Махідевран народила Сулейманові сина Мустафу
1520 — зійшов на трон Османської імперії; до його гарему потрапила полонянка Настя Лісовська з Рогатина
1521–1525 — Настя щороку народжує султанові дітей: сина Мехмеда, доньку Мігріму, синів Абдуллу (помер 3-річним від чуми), Селіма та Баязида
1533 — Сулейман узяв офіційний шлюб із українкою
1543 — помер від віспи син Мехмед
1553 — за наказом Сулеймана вбили його сина від першого шлюбу Мустафу
1558, 15 березня — померла Роксолана-Гуррем
1566, ніч із 5 на 6 вересня — Сулейман І Пишний помер під час походу на південь Угорщини; трон обійняв син українки Селім ІІ
1 
1
Коментарі