"Треба тікати. Я бачив наказ про ваш розстріл"

 

Четвертий рік авіаконструктор Ігор Сікорський жив у Нью-Йорку. По закінченні Першої світової війни припинили замовляти виробництво літаків. На створення нових машин ніхто не хотів давати гроші. Щоб не вмерти з голоду, конструктор перших великих пасажирських літаків викладав математику, фізику та астрономію у вечірній школі.

Про повернення на батьківщину навіть не думав — там хазяйнували більшовики. Сікорський пам'ятав, як на початку 1918-го до нього додому в Петрограді вночі прийшов колега, який співпрацював з новою владою, і попередив:

— Ситуація вкрай небезпечна. Вам треба тікати. Я бачив наказ про ваш розстріл.

Це були часи "червоного терору", коли невинних людей розстрілювали на місці, без суду.

— Його знав увесь Петроград, багато хто дивився на нього, як на героя, — згадував син конструктора Ігор. — Сам цар Микола ІІ приїжджав на аеродром до Царського Села подивитися, як він літає.

Ігор Сікорський перед Першою світовою вдосконалював свій останній чотиримоторний гідролітак "Ілля Муромець". Та через вибух війни, а потім більшовицький переворот жодної з машин нової конструкції не добудували. Виробництво лихоманили мітинги та страйки. Солдати на фронті чинили самосуди над офіцерами, а робітники в тилу — над інженерами.

У березні 1918-го Сікорський залишив молоду дружину й новонароджену дочку Тетяну з рідними у Києві і вирушив до Парижа. Французи запропонували йому контракт на проектування більш потужного "Муромця". Конструктор працював над цим проектом майже рік. Та в листопаді війна закінчилася, і французький уряд припинив фінансувати військові замовлення. Ігор Сікорський прожив у Парижі ще кілька місяців і на початку 1919-го емігрував до США.

Він не полишав надії продовжити свою справу. 1923-го зібрав компанію емігрантів — інженерів, робітників і льотчиків. Вони орендували курник на птахофермі на острові Лонг-Айленд та почали конструювати перший двомоторний літак С-29A. Літера "A" означала "створений в Америці". На матеріали скидалися, хто скільки міг — від $5 до $100. Щось знаходили на звалищі металобрухту. Літак на зношених двигунах не піднімався в повітря. Фірмі загрожував крах. Та одного осіннього дня до Сікорського прийшов російський композитор і піаніст Сергій Рахманінов, теж емігрант.

— Я вірю у вас та ваш літак і хочу допомогти, — сказав він та простягнув Сікорському чек на $5 тис. — $100 тис. на теперішні гроші. — Повернете, коли зможете.

Задля реклами Рахманінов погодився стати віце-президентом нової авіаконструкторської компанії, яку заснував Сікорський. Замість курника конструктор зміг тепер орендувати ангар і добудувати свій літак. 1924-го він успішно здійнявся в повітря. Щоб заробити на створення нових машин, Сікорський почав возити на С-29A комерційні вантажі. Першим замовленням було перевезення двох роялів.

Конструктор перевіз до США двох сестер та доньку. Жінка емігрувати відмовилася. І того року Сікорський одружився вдруге з Єлизаветою Семеновою, донькою російського солдата-прикордонника. У подружжя народилося четверо синів — Сергій, Микола, Ігор та Георгій.

Двомоторний біплан Сікорського став найбільшим в Америці й чи не найкращим у своєму класі. Однак ринок легкої авіації в США був переповнений. Щоб обійти конкурентів, наприкінці 1920-х Сікорський будує літаки-"амфібії", що могли злітати як із твердої поверхні, так і з води. Літаки мали рекордну дальність польоту, як на свій час. Вони літали із США на Філіппіни, у Гонконг. "Двомоторна 10-місна амфібія С-38 зробила переворот в авіації, — писали американські газети. — Тепер на ній можна приводнитися там, куди раніше могли запливти лише човни мисливців й індійські піроги".

Посипалися замовлення. Тепер про Ігоря Сікорського дізналися і в Америці. Коли наприкінці 1930-х попит на гідролітаки спав, конструктор почав працювати над проектом гелікоптера. Ідея створення нової машини виникла у нього в студентські роки, але перші експерименти були невдалі. Свою вагу — 180 кг — вертоліт піднімати міг, але з пілотом не злітав. Після двох років випробувань Сікорський створив вдалий двомісний гелікоптер С-47. Він став єдиним вертольотом країн антигітлерівської коаліції, який застосовували на фронтах Другої світової війни.

Акції компанії Сікорського різко пішли вгору. 1955-го він переніс виробництво гелікоптерів до міста Стратфорд у штаті Коннектикут, де будує фабрику. Останньою роботою Ігоря Сікорського став С-58, який вважають чи не найкращим вертольотом в історії авіації. 1958-го, коли серійне виробництво цього гелікоптера досягло свого піку — 400 машин на рік, 69-річний Сікорський вийшов на пенсію. За собою залишив лише посаду інженера-консультанта. Щодня він під'їжджав до заводу на своєму "фольксваґені". Ніколи не ставив машину перед парадним входом у місцях для начальства. Завжди паркувався біля авто, які належали простим робітникам та службовцям.

— У нього були манери людини зі Старого Світу, — згадували його колеги. — Під час знайомства він прицокував каблуками й кланявся. А якщо це була жінка, цілував руку.

Ідучи з офіса додому, він завжди потискував руку секретарці й казав:

— Дякую, Катрусю, ви мені дуже допомогли.

На схилі літ Сікорський захопився історією християнства і навіть написав кілька богословських трактатів. Допоміг побудувати у Стратфорді православну церкву Святого Миколи. Любив подорожувати, спостерігати за вулканами й зірками. В останні роки життя конструктор жалівся на поганий зір. Якось 1970-го, повернувшись додому з обсерваторії, він сумно промовив:

— Я більше не бачу зірок.

26 жовтня 1972-го Ігор Сікорський помер у своєму будинку. Йому було 83.

×