— До Чистого четверга треба, аби у всьому був порядок. Щоб уже думав не про прибирання, а настроївся на очищення тіла й душі, — каже 69-річна Юлія ПасіЧнюк із села Троїцьке Любашівського району Одеської області. — Вставали раненько, щоб більше корисного зробити для себе та сім'ї. Аби в хаті й на дворі вже все було вимито й прибрано по-святковому. У народі цей день ще називають Білим, або Світлим.
Останній тиждень Великого посту у християн східного обряду називається Страсним. Віруючі суворо дотримуються традицій і заборон. У церкві згадують події останніх днів перебування Ісуса Христа на землі — Страсті Христові.
Найважливішим днем цього тижня є Страсний або Великий четвер. За біблійними переказами, саме в четвер відбулася таємна вечеря Ісуса Христа в колі учнів і встановлено Таїнство Євхаристії. Після неї Ісус молився в Гетсиманському саду, а Юда Іскаріот зрадив його.
Від Страсного четверга віруючі утримуються від їжі, п'ють тільки воду аж до великодньої неділі, коли розговіються паскою і свяченим яйцем.
Першою цього дня вставала хазяйка. Не вдягаючись, в самій сорочці сідала на поріг хати і випрядала з куделі нитку, обертаючи веретено "проти сонця" — проти ходу годинникової стрілки. Цією ниткою перев'язували руки, ноги й поперек, щоб не боліли під час збору врожаю. Обв'язували соняшники, щоб їх "не пили горобці", чи волочили навколо поля чи городу, щоб позбавитися шкідників.
Потім господиня будила всю сім'ю й мила кожного в ночвах водою з цілющими травами. Намагалися робити це до сходу сонця. Вірили, що таке ритуальне купання змиває всі хвороби й має забезпечити кожному здоров'я на весь рік. Воду годилося вилити туди, де ніхто не ходить, щоб змита "болячка не вчепилася" до іншого.
— Ранком усі мають перевдягнутися в чистий одяг. Обов'язково купували його до цього дня, — каже Юлія Пасічнюк. — Стриглися, щоб голова не боліла.
Люди з тяжкими недугами вдосвіта йшли купатися до річки. Або обливалися колодязною "непочатою" водою. За народними переказами, ранком цього дня навіть "ворон носить із гнізда діточок купатися в річці".
Віник, яким у Чистий четвер мели в хаті, ставав "чистим". Ним більше не користувалися, зберігали на горищі. Влітку таким віником обмітали капусту від гусені, моркву від дротянки й молоді фруктові дерева від плодожерки.
— У Чистий четвер у нас обично печуть паски. Готують їх багато, щоб усіх обдарувати. Паска любе, щоб чисто одітий був, щоб акуратненький фартушок і щоб на голові була біленька хустинка, — розповідає 67-річна Ольга Гогулинська з села Ясеново Любашівського району на Одещині. — Як паску печуть, хазяйка всіх вигонить на двір, просить не шуміти і не кричати. Це щоб у хаті сварок не було. І щоб дверима не стукали, бо паска сяде, а то дуже прикмета погана.
Разом із паскою в печі підпікають загорнутий у тканинку кавальчик солі. Протягом року вона стоїть на столі у спеціальній сільничці з кришкою. Вважається, що посолена четверговою сіллю їжа набуває цілющих властивостей. Дають хворим. Вірять, що вона оберігає від поганих очей і пристріту. Тому обсипають корів, примовляючи: "Сіль тобі в вічі, погані очиська".
— Колись у нас робили четвергові писанки, — каже Ольга Гогулинська. — Як починається піст, то на яйця наносять по одному клинчику в день. І так аж до Чистого четверга. Тоді хазяйка ставить ті яйця розписані в піч разом із паскою. Той віск розходиться і виходить писанка.
Четвергові писанки цінувалися. Їх не споживали, а ставили на покуті під іконами разом із четверговою сіллю як оберіг і хати, і всієї сім'ї.
— А уже через год, як зроблять нові писанки, то виносили їх на город і закопували, щоб урожай був. Защита від всякої нечисті, кротів, гусені, — додає Ольга Гогулинська.
Писанки роблять у Чистий четвер в селі Чорний Потік Надвірнянського району Івано-Франківської області.
— Четвергова писанка — найліпша, — говорить писанкарка з Чорного Потоку 69-річна Марія Бойчук. — Її не їдять, бо то є гріх. Бережуть на щастя, успіх і здоров'я.
Писанку з хрестом несуть на цвинтар і залишають на могилах рідних. Її дають тим, у кого протягом року хтось помер у родині. Писанками "Жучок" і "Кривулька" обдаровують дітей. Писанки "Сорок клинців" і "Зірка" приносять щастя й здоров'я.
— Наші писанки — давні. Їх і мама наша робила, і баба, — каже сестра Марії 66-річна Ганна Сопелюк. — Таких писанок, як у нас, ніде більше в горах немає. Тло в них чорне.
Традиційні "чорнопотіцькі писанки" не продають, лише дарують рідним, друзям і дітям, які завітають на Великдень. На продаж роблять яскраві "гуцульські" та "космацькі".
Яйце в народній культурі символізує вічний колообіг життя — "з неживого народжується живе". За українськими переказами, весь світ почався із космічного яйця-райця. Тому писанка є прадавнім символом відродження та оновлення природи, воскресіння Бога й людських надій на щастя й гаразди, добробут і здоров'я.
— Посвячені писанки не псуються і довго зберігатимуться. Беруть для них тільки свіжі яйця з-під молодої білої курки, — говорить Марія Бойчук. — Як я їх пишу, то в мене на душі світло й спокій настає, така радість огортає. Мене мама вчила, я внучкам передаю, щоб наші давні звичаї не пропали.
У Світлий четвер покійників випускають із того світу для відправлення богослужіння та покаяння в гріхах. Цього дня вони не бояться ні хреста, ні молитви. Якщо побачать живу людину, то душать її до смерті. Опівночі Світлого четверга мертві встають із трун й приходять до церкви за звуком дзвона, що лунає тільки три рази. Зібравшись, вони стають перед церквою. Серед них є священник, він голосно виголошує молитву. Після неї двері церкви самі відкриваються. Мерці входять до церкви, і священник починає богослужіння. Перед вівтарем стоять діти і тримають крашанки. Після богослужіння христосуються. Всі виходять із церкви і стають перед її дверима. Після того, як священник прочитає молитву, двері церкви зачиняються і мерці йдуть на цвинтар
Павло Чубинський (1839–1884),
етнолог, записав із розповіді старожилів у селі Олександрія поблизу Рівного
Можна побачити домовика
Особливого значення надають свічці, яку приносять запаленою із церкви додому на Чистий четвер. Нею викопчують хрести на одвірках дверей і вікон — "щоб лиха нечисть хату минала". Вважають, такі свічки захищають від потойбічних сил, які особливо небезпечні у Страсний четвер. Тому подекуди його називають Страшним.
Страсну свічку запалюють перед іконами, коли нападає страх, під час грози та для зцілення від хвороб. Магічну силу має свічка, зроблена власними руками, адже "трудова свіча лучче Богові вгодна". На Харківщині димом четвергової свічки, що запалювали в церкві три або 12 років поспіль, обкурювали худобу і всі статки, щоб "усяке господарство йшло добре".
Якщо ввечері Чистого четверга зі свічкою полізти на горище, можна побачити біля комина домовика, за переказами. Радять залишити йому хліб, воду і несолону кашу.
3 
1
Коментарі