— Святий Іван Воїн захищає не тільки воєнних — він усіх захищає, усім допомагає, хто того потребує, — розповідає 75-річна Ольга Кулинич із села Тарасівка Броварського району на Київщині. — Хоч народ цього дня працює і не святкує його наповну, але йому моляться в усіх справах, які тікі у тебе є. От, наприклад, про весілля: "Іване Воїне, допоможи мені хорошую пару знайти і все життя у цій парі прожить у радості".
На Слобожанщині та Подніпров'ї Івана Воїна в селах вшановують і до сьогодні. Тут вірять, що цей святий допомагає відшукати злодіїв. Для цього треба поставити йому в церкві свічку догори дном і замовити молебень. Якщо свічка не згасне, буде яскраво горіти й потріскувати, то крадій буде мучитися і каратися, а вкрадене обов'язково повернеться до господарів.
— Якось у нас вкрали сало і чоботи, — згадує 74-річна Ніна Даннік із села Красне Згурівського району на Київщині. — Злодії підкопалися у комору. Тоді ж ні фундаментів, ні підлоги в хатах не було, а була долівка — хата просто стояла на голій землі. Мати моя покійненька свічку зразу Івану Воїну поставила та молилася йому день і ніч. І повернулося. Дочка того бандіта пішла гулять у наших чоботях, ну то їх і пізнали. Хоч вони й казали, що ті чоботи чи подарували, чи в когось їй купили. Але чоботи вернулися, а сало так і не вернулося.
Вірили також, що Іван Воїн допомагає жінкам, яких покинули чоловіки. В день пам'яті святого треба накрити стіл, поставити вечерю, запалити свічку і звернутися до нього з молитвою, щоб повернув чоловіка в сім'ю. Ольга Кулинич каже, якщо навіть чоловіка причарувала розлучниця, Іван Воїн обов'язково поверне його до законної дружини й дітей.
— Треба ввечері розвести вогонь у печі, щоб обов'язково пішов дим вгору, і голосно у димар покликати на ім'я того, кого хочеш повернути, — розповідає про інший дієвий спосіб примирення подружжя Ніна Даннік. — І його обязатєльно додому потягне. От моя баба з дідом весь час сварилися. Як посваряться, він дверима хлоп, повернувся і пішов з хати. Баба тоді Івану Воєну помолиться, у піч поліно кине і як дим пішов, кричить на той дим: "Дим угору, а Сава додому!". Так тричі зробить, і дід за якийсь час повертається додому. До наступної сварки. Допіра можна навіть у форточку покликати, якщо печі вдома немає. Бумажку підпалити і на той димок гукати — обов'язково прибіжить, куди він дінеться. Це вже не раз перевірено.
Добре починати подорож уранці у вівторок, середу або четвер
Святого Івана Воїна шанують як захисника подорожніх. Йому замовляють молебень і ставлять свічки в церкві родичі тих, кого забирають служити до армії, хто вирушає в далеку або небезпечну дорогу.
— У війну німці забрали нашого батька. Ми переховували партизанів у сараї, а німці наскочили і піймали, — згадує Ніна Даннік. — І нашого батька взяли на розстріл і повезли на Яготин. А мати, коли проводжала, за село вийшла, плаче та молиться і просить Івана Воїна його захистити. Аж назустріч їй шляхом якраз підвода їде. Мати прийшла й каже: "Він повернеться, от побачите". І як уже там було, але батько повернувся. Це така прикмета є: якщо йде чи їде в дорогу, а слідом за ним щось проїде — і не чекай, не повернеться. А якщо навпаки, проти нього їде чи йде хтось — обов'язково повернеться.
Чимало звичаїв, прикмет і обрядів, пов'язаних із дорогою, збереглися досі. Наприклад, звичай присісти перед дорогою, часто просто на валізи, і порахувати про себе до 10. За повір'ям, якщо "зірватися в дорогу зразу, одним махом, то щастя в дорозі не буде".
Гостям в Україні заведено подавати в дорогу повну чарку "на коня" або "на коні", бо наші предки приїжджали до родичів і друзів кіньми. В Росії чарка в дорогу називається "на посошок", бо приходили в гості пішки з посохом, тобто звичайною палицею.
— В дорогу як зібрався, то спершу треба помолитися Богу та попросити у Івана Воїна: "Допоможи мені харашо почати сюю дорогу і харашо її закончіть". Я даже як іду куди з дому, або в район їду, обязатєльно так роблю. Бо даже маленька дорога з дому — діло серйозне і трапитися на твоєму путі може все: як хароше, так і погане, — каже Ольга Кулинич.
Небажано розпочинати мандрівку у святкові дні — їх треба проводити з сім'єю, рідними або у гостях. Тому в Україні заведено до святкового столу запрошувати подорожніх і піднімати чарку "за тих, хто в дорозі".
— Боронь Боже кудись або їхати, або йти у пам'ятні дні. Це — у перші 40 днів від дня смерті близьких родичів і на роковини як їх не стало, — додає Ольга Кулинич. — Обов'язково якесь нещастя буде.
Сприятливим часом для початку подорожі вважають ранок вівторка, середи й четверга. Добре, якщо дощить.
— Природа плаче, значить, людина добра їде і їй у дорозі добро буде, — пояснює Ніна Даннік.
Навпаки, приїжджати на місце призначення добре у гарний сонячний день — на новому місці на тебе чекатиме успіх.
Захистити себе від неприємностей під час подорожі намагаються спеціальними молитвами й замовлянням "на щасливу дорогу". На порозі дому треба проказати:
— Я виходжу з хати, зо мною Божа Мати. Святий Іван Воїн на порозі, поможи мені у дорозі.
Також радять перехреститися і тричі повторити таке:
— Я йду з хати, за мною сам Господь Бог ще й Божая Мати. Місяцем обгорожуся, зірочками обстановлюся, ні старого, ні малого, нікого не боюся.
3 
1
Коментарі