Фото: малюнок: www.kajani.pl/Ryciny.html

150 років тому модниці носили широкі спідниці у формі купола, що в діаметрі сягали до 6 м. Аби досягти такого ефекту, під верхню спідницю одягали ще шість сильно накрохмалених. У середині 1850-х їх замінили кринолінами — металевими обручами відповідної форми.

Жіночий одяг перестав бути парким, зате виникли інші проблеми: у спідниці з криноліном пройти крізь двері було непросто, їздити в каретах — незручно. У театрах або за святковими столами, аби жінки помістилися, стільці ставили на значних відстанях один від одного. Кількість гостей через це доводилося обмежувати. У деяких театрах і клубах навіть почали забороняти приводити дам, "у яких непристойний об"єм спідниць".

Проти кринолінів найбільше збунтувався швед Ліндінґрен. Він звернувся до влади Стокгольма, аби та взагалі заборонила дамам їх носити. А в разі відмови обіцяв випустити гуляти містом 25 жінок у величезних спідницях на обручах. Для початку найняв одну. Її спідниця, писав очевидець, "не лише зайняла весь тротуар, але й заважала проїзду кабріолетів". Натовп, що зібрався довкола жінки, паралізував рух на вулиці. Влада Стокгольма злякалася й обмежила ширину спідниць "розумними розмірами" — не більш як 2,5 м.

Сукні шили здебільшого з шовку, дамаску, сатину й парчі. Популярними були чорний, сірий і пурпурний кольори та безліч їхніх відтінків. Для реклами їм вигадували неймовірні назви, що згодом пішли в народ. Колір "непритомної жаби" означав світлий сіро-зелений, "закоханої жаби" — зеленувато-сірий, "павука, що задумує злочин" — темно-сірий. Спідниця кольору "наляканої миші" була ніжно-сірою, а "мрійливої блохи" — світло-бурою.

"В витринах одного из модных магазинов Гостиного двора выставлена дамская шляпа моднейшего фасона "Клем", достигающего в окружности трех аршин (2 м 13 см. — "ГПУ"), какие теперь носят в Париже, — писав 100 років тому журнал "Петербургскій листокъ". — Эта парижская модель, сделанная из черных страусовых перьев, украшена белым пером "Эспри" и оценивается в 600 франков. На эту модную шляпу разгораются глазки наших модниц".

Узимку 1908–1909-го у Російській імперії величезні жіночі капелюхи чудернацьких форм лиш почали з"являтися, тому ще дивували людей. Дамські головні убори стали прикрашати букетами квітів або листя, гірляндами зі штучних маків, троянд і жоржин. Найрозкішніші оздоблювали сухими чи штучними комахами, крилами, а то й  опудалами птахів або принаймні щедро декорувати пір"ям.

Найдорожчим було пір"я чаплі, райського птаха з Нової Гвінеї, страуса, папуги, колібрі й альбатроса. Сотні тисяч цих птахів стали жертвами моди на оздоблені жіночі капелюшки. За кілька років у Російській імперії використали 500 т пір"я страуса. Райських птахів убивали по 50 тис. на рік. Кілька мільйонів чапель знищили заради "еспрі" — довгого пір"я з їхніх хвостів. Упродовж 1908-го лише з Венесуели їх вивезли 154 тис. Пір"я альбатроса до Європи постачали японці. Вони організовували цілі експедиції на острови Тихого океану. За кілька років знищили 3 млн альбатросів. У природі лишилося всього кількасот представників цього виду.

Капелюхи одягали до довгих суконь із коміром-стійкою під горло та завищеною або нечіткою талією. У моду ввійшов видовжений силует. Щоб візуально подовжити фігуру, її по спіралі обмотували шарфом, боа чи хутром. Сукні найчастіше шили з атласу або матового шовку-муару. Найпопулярнішими кольорами були поєднання чорного з фіолетовим чи вогняно-рудим, сірий, сіро-зелений та болотяно-зелений.

На піку популярності були чобітки на підборах, зі шнурівкою, світлим верхом і чорним лакованим носком. Панчохи підбирали під колір взуття. Модними були мереживні з квітковими візерунками.

×