"Ярослав іде до Берестя (нині місто Брест у Білорусі. — "ГПУ"). І була закладена свята Софія Київська", — занотовано під 1017 роком у Новгородському літописі. А в "Повісті временних літ" Нестор Літописець подає цю подію під 1037-м: "Заклав Ярослав місто велике Київ і церкву Святої Софії". Тобто цього року найстарішому храму України мало б виповнитися 990 або 970 років. Та останні дослідження дають підстави обидві ці дати поставити під сумнів.
Побудову Софійського собору, спираючись на звістки давньоруських літописів, традиційно пов"язують із князем Ярославом Мудрим. Він правив Київською Руссю у 1019–1054 роках. Завідувач відділу науково-історичних досліджень заповідника "Софія Київська" професор Надія Нікітенко, 63 роки, наголошує, що на стінах собору більш виразно простежується прославлення його батька, князя Володимира Великого, який сидів на престолі у 980–1015 роках. На фресці у південних хорах — перед головним вівтарем, де під час служб перебували чоловіки — князь Володимир зображений поруч із візантійським імператором на іподромі Константинополя. А в північних хорах, де сиділи знатні жінки, зображено коронацію його дружини, візантійської царівни Анни.
— Річ у тім, що в розписах храмів чи літописах у ті часи завжди прославляли замовника, — пояснює Надія Миколаївна. — Літописи, що дійшли до нас, створені за правління Ярослава, тому на перше місце висувають саме цього князя та його нащадків. Він справді прославився розбудовою Києва, усіляко підтримував ученість, за що й отримав прізвисько Мудрий. Та йому приписують і багато того, чого він насправді не робив. Він прибув до Києва з Новгорода в 1016–1017 роках, Отримав владу після братовбивчої війни. Бо Володимир заповідав престол не йому, а іншому своєму синові — Борисові, народженому від Анни.
На стінах Святої Софії виявили багато різних написів — графіті. Нещодавно вдалося знайти найдавніший із них — 1022 року.
Собор було закладено 4 листопада 1011 року, а завершено 11 травня 1018 року
— Писати на стінах храму не можна було, але цією забороною нехтували не лише прості люди, а й князі та митрополити, — продовжує Надія Нікітенко. — Так скріпляли клятви, договори купівлі-продажу, просили в Бога допомоги. Графіті 1022 року свідчить, що храм тоді вже стояв і був розписаний. Отже, закласти Софію Київську ані 1017-го, ані 1037 року не могли.
Докладні дати можна визначити за святцями — днями, коли святкували освячення храму. Такий обряд відбувався лише в неділю. Святці Софії Київської відбувалися 4 листопада та 11 травня. Неділі цих днів припадають відповідно на 1011-й та 1018 роки. Тобто Софійський собор було закладено 4 листопада 1011 року, а завершено 11 травня 1018 року. Зводили його сім років. Це магічне число. Стільки ж, приміром, будували і Єрусалимський храм. Митрополит Іларіон, ідеолог Ярослава Мудрого, у своєму "Слові про закон і благодать" порівнює князя з біблійним царем Давидом. Мовляв, він також продовжив справу батька Володимира у будівництві величного храму. Тобто князь Ярослав Мудрий тільки закінчив зводити Софію Київську, а розпочав будівництво Володимир Великий.
Саме хреститель Русі-України після походу на Корсунь-Херсонес привіз до Києва зодчих-архітекторів і майстрів настінного розпису. Прийнявши нову віру та навернувши в неї свій народ, князь Володимир заходився будувати Десятинну церкву. До речі: її зводили теж сім років — із 989-го по 996 рік.
— Розчин і широка та пласка цегла-плінфа з руїн Десятинної церкви мають багато спільного з матеріалами, з яких збудовано Софію Київську, — наголошує професор Нікітенко. — Тобто обидва храми зводили ті ж самі зодчі. Побудувати великий храм на київських просадочних ґрунтах було дуже важко. Такими вміннями тоді володіли тільки досвідчені візантійські майстри. Із місцевого населення могли набирати лише підмайстрів та підсобних робітників. Упродовж майже 1000 років фундамент Святої Софії стоїть усе міцніше, як єдиний моноліт.
Прибульці були ще й місіонерами. Вони несли віру на нові землі й залишалися на Русі на все життя.
— Ми не знаємо достеменно, скільки людей працювало при будівництві Софії Київської, — додає Надія Миколаївна. — Мистецтвознавці розрізняють руку майже трьох десятків художників, які розписували храм. Їхні імена до нас не дійшли. Тоді вважали, що рукою іконописця водить сам Бог, тому жодних авторських підписів не ставили. Усі написи на іконах зроблені грецькою мовою. У Софії Київській збереглося найбільше у світі справжніх мозаїк і фресок XI століття — відповідно 260 і 3 тисячі квадратних метрів.
У Софійському соборі князь Ярослав Мудрий знайшов свій останній спочинок. Тут досі стоїть 6-тонний мармуровий саркофаг із його прахом. Він створений на зламі VI–VII століть. у Візантії. На Русь він потрапив як військовий трофей, адже мармуру в нас тоді ще не добували. 1946 року вчені-антропологи дослідили останки князя. За черепом реконструювали його обличчя. Нині прах князя Ярослава лежить у саркофазі у дерев"яній скриньці.
5 
1
Коментарі