Чому поміж голландців багато художників? Бо там нема чого малювати, окрім людей і води. Країна мала, плоска й стоїть на морі. Тому вони добре навчилися малювати людей, рибу і воду. А Рембрандт із них — найбільший майстер, бо вмів передати на полотні світло так, як інші голландці уміли передати на полотні воду.
Це його й погубило. Бо коли вмієш неможливе — куди далі?
Коли його дім продавали за борги, адвокат казав: схаменіться, ім"я майстра гримітиме над світом. Це вписали до протоколу, а дім таки продали. Тепер у тім домі в Амстердамі — музей Рембрандта.
Він народився в Лейдені на Рейні — дев"ята дитина в сім"ї мельника. Батько рано помітив талант хлопця й віддав до Латинської школи. Далі Рембрандт вступив до університету, кинув, півроку вчився живопису й відкрив майстерню в Лейдені. Тоді в Голландії виник перший у Європі арт-ринок. Тут на тисячу душ народу припадав один художник. Дві тисячі художників! Цей — один із двох тисяч — назвався Рембрандт ван Рейн (тобто — з Рейну), переїхав до Амстердама, скоро став модним, мав багато замовлень і учнів. Одружився з юною аристократкою Саскією. За нею дали 40 000 флоринів посагу. Але, окрім сорока тисяч, там була любов.
Він був дев"ятою дитиною в сім"ї мельника
Майстер жив на широку ногу. Він знав собі ціну, із замовників брав дорого. Й сам купував картини великих майстрів. При тім не торгувався, бо вважав це приниженням мистецтва. Відома картина Рембрандта того часу — автопортрет із Саскією на колінах. Однією рукою художник підіймає келих із вином, а друга рука — на талії Саскії, навіть нижче талії. Саскія озирається на нас — щаслива й безсоромно-спокійна. На поясі художника — шпага.
У тім є явний виклик. Рембрандт жив як хотів, за що вважався грішником і марнотратником. 1641 року він одержав розкішне замовлення від амстердамської Корпорації стрільців — груповий портрет волонтерів роти капітана Кока. Кожен із 16 стрільців дав сто гульденів, отже, всього — 1600. За рік Рембрандт скінчив картину — три з половиною на чотири з гаком метри. Та не розмір ошелешив замовників. За що гроші давали?! Декого майже не видно в натовпі, бо Рембрандт написав не шістнадцять, а вдвічі більше персонажів. Капітан Кок і лейтенант Віллем ван Рейтенбург стоять на краю картини — мов над прірвою. А за ними — озброєна карнавальна банда в напівтемряві. Крізь темний натовп біжить дивна дівка з куркою. Дівка світиться, й курка теж — як жар-птиця. У дівки лице Саскії.
Був скандал. У Рембрандта поменшало замовників. Той рік був тяжким: померла Саскія, втомлена тим, що багато народжувала дітей, а вижив лише син Титус.
Отже, картину "Нічний дозор" спершу не взяли. Навіть дали переписати її одному художникові, та той відмовився, бо вважав полотно геніальним. Справді, в тій картині є щось більше, ніж замовляли. На тім полотні, можливо, вся Голландія, яка зібралася на завоювання світу. Адже всі моря і континенти тоді знали голландців-колоністів. А в Європі їхній вплив сягнув України — церква голландських протестантів з"явилася саме тоді в Луцьку.
До речі, є спокуса уявити, що Рембрандт міг бачитися з Богданом Хмельницьким. Не кажемо, що бачився, а лише — що є спокуса. Спокушає сама історія. Бо полковник Хмельницький командував двотисячним козацьким корпусом при облозі Дюнкерка в Тридцятилітній війні. Козаки, союзники голландців, взяли Дюнкерк і 1646 року верталися морем додому. І зайшли в Амстердам. Як людей військових, їх вітали в Корпорації стрільців, де висів "Нічний дозор".
Є спокуса уявити, що Рембрандт міг бачитися з Богданом Хмельницьким
Рембрандт за кордоном не бував, але любив екзотику, отже, він міг туди прийти й спитати гостя про "Нічний дозор". Розмовляти могли латиною, бо вчилися в однакових школах.
Через два роки Хмельницький почне війну, після якої в нього за спиною буде те саме, що на картині: руїна, тьма і хаос. І дурнувата дівка, і дохла курка, що так і не знесла золотого яйця.
Отже, полковникові картина навряд чи сподобалася. Та вони не посварилися, бо обоє любили і вміли випити. Може, навіть художник повів полковника додому, показати майже завершену розкішну "Данаю". Тут вони теж порозумілися, бо обоє були небайдужі до жінок.
Рембрандт почав "Данаю", коли жива була Саскія. З неї спершу й писалася Даная — це засвідчила сучасна рентгеноскопія картини. Коли Саскія померла, Рембрандт зійшовся з Титусовою нянькою, простою жінкою Гертьє Діркс. Даная на завершеній картині — це вона, Гертьє.
Схоже, він пристрасно її любив.
Ось сюжет про Данаю. Батько сховав її від женихів у мідній вежі, але бог Зевс пролився туди золотим дощем, і Даная потім народила сина. Зазвичай художники зображали дощ у вигляді золотих монет. Рембрандт передав той божественний дощ, як золоте світло. Але от що дивно. У Рембрандта над Данаєю — золотий амурчик. На репродукції не видно, що його личко — кисло-перекривлене, наче він от-от упісяється. У чім тут річ? А в тім, що Гертьє хотіла оженити на собі художника. А він не міг, бо втратив би право на спадщину. Так заповідала Саскія, знаючи нестримну й азартну вдачу свого чоловіка.
Рембрандт тим часом найняв для Титуса нову няньку, Хендрик"є Стоффельс. Вона була на двадцять літ молодша за художника і полюбила його. Гертьє все зрозуміла й подала до суду: мовляв, обіцяв вінчатися, а не хоче! У своєму відчаї вона була страшна. Суд оцінив це — й Гертьє віддали до божевільні. Рембрандт сплачував її утримування там. Так Даная знову опинилася в мідній вежі — назавжди.
Гертьє віддали до божевільні
А Хендрик"є Стоффельс за її гріховну любов відлучили від церкви.
Із Хендрик"є художник прожив десять літ. Це був найтяжчий час його життя, але жили вони щасливо. У них була донька Корнелія. Рембрандт тоді вже був розорений, дім і колекцію картин продано з молотка. Він переселився в бідний квартал Амстердама.
За заповітом Саскії, спадщина належала Титусові. Але він був добрим сином. Разом із Хендрик"є вони заснували товариство для торгівлі картинами. Рембрандт числився там консультантом. Йому давали харчі й дах над головою, але усували від фінансових справ. Цим вони рятували Рембрандта: бо, як йому траплялися гроші, він знову купував картини.
Рембрандт на рік пережив Титуса й на шість років — Хендрик"є. Помер бідним і забутим сучасниками. Його донька Корнелія вийшла заміж за художника, вони виїхали в Батавію, голландську колонію на острові Ява. Там у них народилося двоє дітей, яких назвали Рембрандтом і Хендрик"є.
1606, 15 липня — в Лейдені народився Рембрандт Харменс ван Рейн
1625 — відкриває майстерню в Лейдені
1631 — переїзд до Амстердама
1634 — одруження з Саскією Ван Ейленбурх
1636 — початок роботи над "Данаєю"
1642 — завершення "Нічного дозору", смерть Саскії
1649 — Гертьє Діркс подає на художника до суду
1656 — майно Рембрандта пішло з молотка за несплату боргів
1663 — умирає Хендрик"є Стоффельс, третя любов художника
1668 — умирає Титус, син Рембрандта
1669 — завершено "Повернення блудного сина", смерть художника
2 
1
Коментарі
1