Сотні дітей вийшли на демонстрацію. У випрасуваних сорочках, дівчатка з червоними бантами у волоссі. Одна, у червоному сарафані й такого ж кольору шкарпетках, вилізла на підвищення і щось горланить, піднявши догори руки. Передні ряди тримають плакат — чорними літерами на червоному тлі виведено: "Мы требуем!" У решти дітей — білі транспаранти з вимогами: "Сухих, чистых пелёнок", "Защиты от мух", "Груди матери", "Акушерок, а не бабок", "Чистого воздуха", "Здоровых родителей".
Це — плакат художника-ілюстратора Олексія Комарова "Мітинг дітей", намальований 1923 року. Нещодавно створеній радянській державі потрібні були здорові немовлята, з яких виростуть затяті будівники комунізму. Плакати на "дитячу" тематику друкували багатотисячними тиражами.
На іншому малюнку обіцяють: "Матери, не подкидывайте детей, идите в советы социальной помощи. Там вам помогут".
Згодом від яскравих картинок перейшли до більш конкретних дій. 1936 року в СРСР офіційно заборонили аборти. "Прочитала я проект від першої літери до останньої, і від радості сльози на очах з'явилися, — цитувала листа Анни Єгорової зі станції Панки Московсько-Казанської залізниці газета "Труд". — Я народила дев'ять дітей. Всі вони живі. Жодного аборту не зробила. Навіть не знаю, як його роблять. При мені зараз живуть четверо дітей. Чоловік заробляє 250 рублів. Стільки ж надсилають дорослі діти. Вони допомагають родині не тільки грошима, а й порадою. Ми часто збираємося. Одного разу несподівано з'їхалися всі діти зі своїми дітьми. Всіх нас було 18 осіб. У мене не вистачало стільців, склянок, тарілок, ложок. Ось була потіха! Вася (секретар парткому) сказав тоді, що наша сім'я — це маленька радянська держава, яка з кожним днем міцніє і багатіє".
Та населення країни продовжувало зменшуватися: після колективізації, голоду й репресій жінки не хотіли народжувати. Робили підпільно аборти. У роки війни демографічна ситуація ще погіршилася. Мільйони чоловіків загинули на фронті. У тилу різко зросла кількість позашлюбних зв'язків і, відповідно, матерів-одиначок.
8 липня 1944 року вийшов указ Президії Верховної Ради СРСР із довгою назвою "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення вищим ступенем відзнаки звання "Мати-героїня "(10 дітей) і заснування ордена "Материнська слава" (7, 8, 9 дітей) і "Медалі материнства" (5, 6 дітей)".
Указ встановлював грошові виплати при народженні кожної дитини. За третю платили 400 крб., за четверту — 1700, за п'яту — 2 тис. За кожну наступну сума збільшувалася на 500 крб. За десяту дитину давали 5 тис. Ще 300 крб. виплачували матері-героїні щомісяця. Середня місячна зарплата у країні тоді становила 435 крб.
Перший орден "Мати-героїня" хотіли вручити комуністці. Однак багатодітної серед членів КПРС не знайшли. Натомість у селищі Мамонтовка Московської області жила Анна Алексахіна, мала 12 дітей. Вісім синів її пішли на фронт, четверо загинули. Жінка мешкала в бараку. Коли з Москви надумало приїхати начальство для зустрічі, напередодні з райкому туди завезли меблі. Після від'їзду комісії забрали назад.
Новий указ у народі прийняли погано. Бо, окрім статей про державні виплати, там були й такі: "Установити, що тільки зареєстрований шлюб породжує права й обов'язки подружжя. Скасувати право звернення матері до суду з позовом про встановлення батьківства та про стягнення аліментів на утримання дитини, яка народилася від особи, з якою вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі". За статистикою, у ці роки кожна сьома народжена дитина була байстрюком.
Московським чиновникам почали надходити листи. Писали не лише жінки. Житель Хмельницької області Володимир Рощук звертався: "Прошу Раду Міністрів СРСР розібратися в моєму сімейному житті. Моя законна дружина Тимчук Є. Т. зв'язалася із працівником міліції із Шепетівки і переїхала до нього. Я живу із 1950 року з іншою дружиною Форсюк І. М., хоча шлюбу ми не укладали. Я з незаконною дружиною маю двох дітей. У сільраді їх намовляють, що вона не є дружиною, а мої маленькі кревні діти не є моїми дітьми, а мене вважають за квартиранта".
А ось що писала москвичка Лідія Кабаліна: "Чому в нас існує закон, за яким дитина, маючи батька, не зареєстрованого в шлюбі, не носить його прізвища, а в метриці у графі "батько" замість імені ставиться буква "зет"? Хіба винна дитина, якщо мати помилилася, а батько виявився негідником? Батько моєї дитини, залишивши нас, сказав: "Закон мене ні до чого не зобов'язує, одружуватися і виховувати дітей я не хочу, я хочу жити в своє задоволення". За цим принципом він і живе. Йому зараз 25 років, рік тому він закінчив інститут, перед ним відкриті всі дороги".
17 травня 1957-го голова уряду СРСР Микола Булганін дав розпорядження підготувати проект Основ законодавства про шлюб та сім'ю, де частково скасували б положення Указу 1944-го. Та остаточно зміни затвердили через 11 років — 27 липня 1968-го. Тоді з'явилася така стаття: "У разі народження дитини в батьків, які не перебувають у шлюбі, за відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку. Аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються в розмірі на одну дитину — чверті, на двох — однієї третини, на трьох і більше — половини заробітку (доходу) батьків".
Аборти дозволили з 1955-го. Інформація про них була засекречена до кінця 1980-х. Тоді з'ясували, що за їх кількістю СРСР посідав одне з перших місць у світі. У піковий 1964 рік радянські жінки зробили 5,6 млн абортів.
2 600 гривень коштує радянський орден "Мати-героїня" в інтернет-магазині "Аукро".
Кажуть, що з вироку всі реготали
У Києві на початку 1960-х жила сім'я, в якій виховували дев'ятьох дітей. Батьки — штукатури, хотіли народити десятого, щоб отримати до ордена "Мати-героїня" квартиру та пільги — можливість раніше вийти на пенсію, мати безкоштовні путівки в санаторій тощо. Та не вдавалося. Вирішили звернутися по допомогу. Пригледіли на своїй будові виконроба, запропонували йому тисячу карбованців — річна зарплата робітника після грошової реформи 1961 року. Чоловік допоміг, а після пологів написав заяву до суду. Мовляв, штукатури обдурили державу.
У залі суду яблуку ніде було впасти, а коли оголосили вирок, усі реготали. Він був такий:
— У діях обвинувачених немає складу злочину.
— Тисяча карбованців є незаконним заробітком і повинні бути стягнуті з виконроба.
— Оскільки виконроб визнав, що дитина від нього, стягнути з нього аліменти до досягнення дитиною 18 років.
2 
1
Коментарі