"Мені здавалося, ніби переді мною розчахнулася поверхня Землі. Наче півкуля, несподівано розколовшись посередині, викинула величезний струмінь води, такий потужний, що він дістав до неба і струсонув Землю", — згадувала режисерка і фотографка Лені Ріфеншталь про передвиборчу промову лідера націонал-соціалістичної німецької робітничої партії Адольфа Гітлера у берлінському Палаці спорту наприкінці лютого 1932-го.
Тоді жінка написала йому листа з проханням зустрітися. Завжди знайомилася з тими, хто був їй цікавий. Після Гітлера зблизилася з міністром пропаганди Йозефом Геббельсом та його дружиною Магдою. Все частіше режисерку бачили на прийомах в офісі нацистів. Геббельс пропонував зняти стрічку про з'їзди партії.
Ріфеншталь виділяють 170 помічників, 35 операторів. 30 камер можуть підійматися на дирижаблях, що дозволяє знімати місце одночасно з різних точок. На монтаж сотень годин матеріалу йде сім місяців. У фільмі "Тріумф волі" 1938-го створюється враження, що Гітлер є всюди, навіть якщо його в кадрі нема. Ритм стрічки спричиняє у глядачів емоційну реакцію. Здається, що вони беруть участь у партійних заходах.
— Весь народ у фюрері впізнає себе, — радіє режисерка.
Ефект від стрічки потужний. Фюреру починають вірити ті, хто вагався. У нього з'являються мільйони прихильників у Німеччині. Та й за кордоном теж.
Міністерство пропаганди замовляє ще фільм про Олімпійські ігри 1936-го, що відбуваються у Берліні. На проєкт виділяють 2,8 млн марок. Всі критики визнають естетику фільму: наче грецькі боги — голі гімнасти й атлети — перенеслися у сучасність — на Олімпійські ігри. Ідеальні блискучі тіла, зняті так, ніби після стрибків летять у небо.
Лейтмотивами фільму стають змагання, краса та гармонія. Патетичний голос диктора, героїзація спортсменів, загальний пафос, монументальна символіка, аналогія між спортивною боротьбою і військовими діями працювали на той образ Німеччини, який її керівники хотіли створити у світової громадськості. Стрічка "Олімпія" отримує не лише державну премію, а й міжнародні нагороди.
"Для мене Гітлер — найвагоміша людина, яка коли-небудь жила на Землі. Він гарний, розумний, привабливий. У всіх великих чоловіків Німеччини — Фрідріха Великого, Ніцше, Бісмарка — були якісь недоліки. Є вони й у соратників Гітлера. Лише в нього їх немає", — каже Ріфеншталь під час інтерв'ю в США, куди прибуває 1938-го зі своїм фільмом.
Тоді ж із Німеччини надходить звістка про єврейські погроми. Антифашистська ліга, уряд, комітет кінодіячів бойкотують "Олімпію" та Ріфеншталь. Не допомагає і візит до давнього друга Волта Діснея. Газети кричать: "Лені, забирайся геть!"
Відмовляються показувати фільм і у Великій Британії.
Після поразки нацистів у Другій світовій війні Ріфеншталь називає свої пропагандистські постановки суто документальними роботами. Нібито вони лише фіксують події. Забуває, що все було відрепетирувано та інсценовано для кінозйомок. Каже, що завжди була аполітичним творцем і на той час не усвідомлювала всієї жахливості нацистського режиму: "Я ніколи не заперечувала, що потрапила під вплив Гітлера. Але те, що я надто пізно розпізнала в ньому демонічне, безперечно є засліпленням".
Коли нагадують, що вона була свідком убивства солдатами Вермахту 30 євреїв у польському містечку Конське, теж виправдовується: "Намагалася втрутитися, але розлючений німецький солдат тримав під рушницею і погрожував розстріляти на місці". Іншого разу каже: "Ні я, ні мої співробітники нічого не бачили".
"Я була наївною дівчинкою, політичною ідіоткою. Я не знала, куди їх відправлять. Через мене ніхто не постраждав", — відповідає на закиди про екранізацію улюбленої опери Гітлера "Долина". Статистами тоді набрала 120 ромів із концтабору. Їм не платили за роботу, відправили в Освенцим, де майже всі загинули.
Ріфеншталь десятки разів притягають до суду, конфіскують майно. Три роки проводить у в'язниці. Той період описує, як час душевних тортур. На останньому суді визнають "мітлауфер" — попутником, послідовником, людиною, яка співчувала нацистам. Це було виправданням участі у нацистських злочинах, але кар'єра її як режисерки й актриси зруйнована.
1987-го жінка випускає мемуари, які стають у багатьох країнах бестселером. У своїй рецензії психоаналітикиня Маргарета Мітчерліх пише про Ріфеншталь: "Їй вдалося залишитися в невіданні того, чого вона не хотіла знати".
Режисерка в усіх інтерв'ю до кінця життя повторює, що найбільше в житті шкодує про зустріч із Гітлером: "Це була найбільша катастрофа в моєму житті. До того дня, як я помру, люди продовжуватимуть говорити: "Лені — нацист", а я казатиму: "Але ж я зробила стільки прекрасного!" Та мої твори перестали визнавати мистецтвом. Мене запам'ятають як пропагандистку нацизму".
71 рік — у такому віці Лені Ріфеншталь уперше занурилася в океан з аквалангом та камерою для підводного фільмування. Збрехала, що їй 51, інакше б не дозволили. До кінця життя здійснила понад 2 тис. занурень. Зйомки підводного світу стали основним заняттям. 94-річною знімала акул.
Запроторила оператора в божевільню
1902, 22 серпня — в заможній родині власника фірми з монтажу систем опалення й вентиляції в Берліні народилася Лені Ріфеншталь. Любила танці, але батько забороняв ними займатися. Змушував грати на фортепіано, плавати, кататися на ковзанах, малювати і грати в юнацькому театрі.
1920 — йде працювати машиністкою на фірмі батька, з умовою, що він дозволить відвідувати уроки танців. Закінчує танцювальну школу в Дрездені. За три роки за підтримки коханця починає виступи на сцені. Травмує коліно й покидає кар'єру танцівниці.
1924 — освоює гірські лижі й скелелазіння. Знімається в мелодрамах. Заводить романи і використовує коханців у просуванні своєї кар'єри. Зближується з нацистами.
1932 — знімає фільм "Голубе світло". Стрічка стає популярною. Обманює і не виплачує гонорар автору сценарію та співрежисеру єврею Белі Балаж. Їй допомагає знайомий антисеміт. Балажа прибирають із титрів фільму.
1936 — працює над стрічкою "Олімпія" з оператором Віллі Цільке. Запроторює його в божевільню, де того примусово стерилізують. Викрадає його фото та відеоматеріали і продає як свої.
1940 — виходить заміж за каскадера і військового пілота Пітера Якова. Живуть у шлюбі шість років.
1956 — їде в Кенію і Судан, де фотографує плем'я нуба. Починає заробляти, продаючи знімки з Африки журналам.
1962 — заводить роман з оператором Хорстом Кеттнером, який молодший за неї на 40 років. Живуть разом до кінця життя. Він успадковує архів Лені із 700 коробок.
1978 — опублікувала книжку підводних фотографій під назвою "Коралові сади", 1990 року — "Диво під водою". У 100-й день народження випустила фільм "Підводні враження".
2003, 8 вересня — Ріфеншталь помирає від раку на своїй віллі біля Штарнберзького озера в Німеччині. В одних некрологах писали, що вона не розуміла до кінця шкоди від зближення з нацистами, інші ж вважали режисерку їхньою пропагандисткою. Та всі відзначили її технічний прорив у кіномистецтві.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі