пʼятниця, 19 серпня 2011 09:47

Нонна Мордюкова назвала "козлом" Микиту Михалкова

Трагікомедію "Рідня" робили спеціально для актриси Нонни Мордюкової. Після фільму "Трясовина" Григорія Чухрая вона чотири роки не знімалася.

У "Трясовині" Мордюкова зіграла матір, яка переховує на горищі сина від відправки на фронт. У фільмі вгледіли "очорнення пам'яті загиблих на війні" й поклали на полицю. "Рідня" мала повернути актрису на екран. Роль Марії Коновалової — простої сільської жінки, яка приїжджає до великого міста провідати родину доньки, сценарист Віктор Мережко для Мордюкової писав зі своєї тещі.

Режисер картини Микита Михалков довго не міг визначитися з місцем зйомок. Як варіанти розглядали Молдову і Західну Україну. Аж доки брат сценариста Юрій Мережко, що був вхожий до кіношної тусовки, напівжартома не порадив Михалкову:

— Приїжджай до нашого міста, не пошкодуєш.

— А чому б і ні, — махнув той рукою.

Улітку 1981-го знімальна група зупинилася в готелі "Дніпропетровськ" на набережній Дніпра. Михалкову місто сподобалося. Найбільше ж його вразили переповнені з п'ятої ранку трамваї. Місця для зйомок обирали, катаючись зі сценаристом на громадському транспорті.

— Дуже колоритне місце, вставимо в кадр, — побачивши напівпідвальну студентську їдальню з трамвайного вікна, міг вигукнути режисер.

Занедбаний Південний вокзал міста Михалкову нагадав фото часів війни. На ньому знімали фінальну сцену стрічки, де героїня Мордюкової бігає по перону в пошуках колишнього чоловіка.

Режисерові в цій сцені потрібен був крупний план обличчя головної героїні — людини, яка страждає. Актриса ж ніяк, на його думку, не могла "вибудувати" саме такий вираз. Перед цим замість того, щоб готуватися до зйомки, Мордюкова засіла у вагончику й попивала вино з іншою актрисою, Риммою Марковою.

— Ану, підкладіть їй каменів у валізу, щоб ледь піднімала, — звелів помічникам Михалков.

Ті виконали наказ. Мордюкова, ледь двигаючи валізу, зі змученим обличчям продовжує бігати по перону. І знову не те.

— Ну що, бабусю, важко? А? Не чую! — прискіпувався Михалков. — Підкласти, може, ще? Так, важко бабусям грати таке.

— Я залишила непідйомну валізу і кинулася до вагончика, — згадувала Мордюкова. — Досі не можу зрозуміти, як Микита майже випередив мене, і в той момент, коли я зачиняла двері, вставив в отвір ступню й коліно. Не пускає. Я важко дихаю, бачу, що й він озвірів. Тицьнула його з усієї сили кулаком у груди — не допомагає. Схопила за сорочку, посипалися вишукані ґудзички із заморської пахучої одежини. Тут я п'ятою піддала по його коліну і, нічого не добившись, кинулася на ліжко. Серце виривалося з вух. Секунду він постояв мовчки, потім зачинив двері і вийшов геть.

Викликали "швидку", актрисі зробили укол. Мордюкова обізвала Михалкова "козлом" і до кінця знімального дня спілкувалася з ним винятково через оператора.

Сцена на вокзалі до фільму ввійшла дуже врізаною. За сценарієм, на пероні повно призовників, яких відправляють до армії. Цензура побачила в цьому натяк на відправку новобранців до Афганістану. Не увійшли до стрічки й кадри із самотнім легкоатлетом на вечірньому стадіоні, за яким із вікна багатоповерхівки спостерігають герої. Бо вікна квартири, у якій відбувалися зйомки, виходили на стадіон "Метеор", за яким були розташовані кілька корпусів Конструкторського бюро "Південне" — секретного підприємства "оборонки". Тож цю сцену довелося перезнімати в Києві на Республіканському стадіоні.

У селищі Сурське під Дніпропетровськом, де знімали сцену від'їзду Марії Коновалової з рідного села, місцеві під час обідніх перерв носили Нонні Мордюковій чай і продукти. Дехто намагався пригостити і самогоном.

Жителі Сурського згадують, як Нонна Вікторівна, сидячи на лавці, перебирала продукти:

— Це операторам треба віднести, вони ще не їли, а це освітлювачам — теж, мабуть, зголодніли.

Бувало, запитувала дарувальника:

— А що це, любий, в тебе огірки такі дохлі? Поливав погано?

Заради зйомок Нонна Мордюкова погодилися на золоті коронки на зубах і хімічну завивку. Колишнього чоловіка її героїні Вовчика, який утік від неї до міста, зіграв Іван Бортник. У фільмі він — пропащий гульвіса. Та за кадром актор жодного разу не доторкнувся до спиртного. Незадовго до смерті Володимира Висоцького, з яким Бортник товаришував, вони побилися об заклад, що з випивкою зав'яжуть. У серпні 1980-го Висоцький несподівано помер. Бортник дав слово протягом року не порушувати даної з Висоцьким один одному обіцянки. Йому не особливо вірили й під час зйомок "Рідні" раз у раз підносили за кадром склянку. Але все було марно.

Саме у Дніпропетровську дебютував у кіно Олег Меншиков. Мордюкова витягла із сотень фотографій знімок молоденького студента Щепкінського театрального училища й порадила режисерові. Натомість зятя Стасика, якого головна героїня хоче повернути до родини, зіграв уже відомий тоді Юрій Богатирьов. У "Рідні" він видав фразу, що стала знаменитою:

— Танцуй, теща, танцуй!

Сцену примирення знімали в ресторані готелю "Світанок" біля дніпропетровського парку ім. Шевченка. Після запальних танців із Богатирьовим Мордюкову доправили в інфарктне відділення лікарні швидкої допомоги. Там вона пролежала кілька днів і розважала всіх байками зі свого життя.

— В епізодах грала вся знімальна група, — згадує художник картини Олександр Адабаш'ян. — Під час зйомок у ресторані ми з Микитою були офіціантами, наш оператор Павло Лебешев — кухарем, один із відвідувачів — хлопець із чорними вусиками — насправді асистент режисера Тамара Кудріна. У цьому ж ресторані вся група залишилася святкувати закінчення зйомок. Так що смачний реквізит — величезна індичка, яку проносить залом кухар, усі напої та закуски — були використані за призначенням.

 

Картина рік пролежала на полиці

— Якийсь дивний у вас фільм, — говорили режисеру начальники від цензури. — У героїні Нонни Мордюкової чоловік — алкоголік, донька її теж не прилаштована. Та й онука — дивачка. Коротше, якісь вони всі не радянські, ваші герої.

Надто різала очі тодішня дійсність радянських людей. Приміром, спекулянти-кавказці в порожніх купе поїздів, квитки в які без блату годі було дістати. Квартири вчорашніх селян, які хто як міг тікали до міста, переповнені книжками, яких ніхто не читає, й кришталем, із якого ніхто не п'є. Із магнітофонів лунають не пісні про комсомол, а німецькі "Боні М". Офіціанти курять не "Приму", а "Мальборо".

Картина рік пролежала на полиці, вийшла на екрани вже з купюрами. "Це не наша рідня!" — написала про стрічку газета "Красная звезда".

 

Зараз ви читаєте новину «Нонна Мордюкова назвала "козлом" Микиту Михалкова ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

32

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути