Нонна Мордюкова назвала "козлом" Микиту Михалкова

Трагікомедію "Рідня" робили спеціально для актриси Нонни Мордюкової. Після фільму "Трясовина" Григорія Чухрая вона чотири роки не знімалася.

У "Трясовині" Мордюкова зіграла матір, яка переховує на горищі сина від відправки на фронт. У фільмі вгледіли "очорнення пам'яті загиблих на війні" й поклали на полицю. "Рідня" мала повернути актрису на екран. Роль Марії Коновалової — простої сільської жінки, яка приїжджає до великого міста провідати родину доньки, сценарист Віктор Мережко для Мордюкової писав зі своєї тещі.

Режисер картини Микита Михалков довго не міг визначитися з місцем зйомок. Як варіанти розглядали Молдову і Західну Україну. Аж доки брат сценариста Юрій Мережко, що був вхожий до кіношної тусовки, напівжартома не порадив Михалкову:

— Приїжджай до нашого міста, не пошкодуєш.

— А чому б і ні, — махнув той рукою.

Улітку 1981-го знімальна група зупинилася в готелі "Дніпропетровськ" на набережній Дніпра. Михалкову місто сподобалося. Найбільше ж його вразили переповнені з п'ятої ранку трамваї. Місця для зйомок обирали, катаючись зі сценаристом на громадському транспорті.

— Дуже колоритне місце, вставимо в кадр, — побачивши напівпідвальну студентську їдальню з трамвайного вікна, міг вигукнути режисер.

Занедбаний Південний вокзал міста Михалкову нагадав фото часів війни. На ньому знімали фінальну сцену стрічки, де героїня Мордюкової бігає по перону в пошуках колишнього чоловіка.

Режисерові в цій сцені потрібен був крупний план обличчя головної героїні — людини, яка страждає. Актриса ж ніяк, на його думку, не могла "вибудувати" саме такий вираз. Перед цим замість того, щоб готуватися до зйомки, Мордюкова засіла у вагончику й попивала вино з іншою актрисою, Риммою Марковою.

— Ану, підкладіть їй каменів у валізу, щоб ледь піднімала, — звелів помічникам Михалков.

Ті виконали наказ. Мордюкова, ледь двигаючи валізу, зі змученим обличчям продовжує бігати по перону. І знову не те.

— Ну що, бабусю, важко? А? Не чую! — прискіпувався Михалков. — Підкласти, може, ще? Так, важко бабусям грати таке.

— Я залишила непідйомну валізу і кинулася до вагончика, — згадувала Мордюкова. — Досі не можу зрозуміти, як Микита майже випередив мене, і в той момент, коли я зачиняла двері, вставив в отвір ступню й коліно. Не пускає. Я важко дихаю, бачу, що й він озвірів. Тицьнула його з усієї сили кулаком у груди — не допомагає. Схопила за сорочку, посипалися вишукані ґудзички із заморської пахучої одежини. Тут я п'ятою піддала по його коліну і, нічого не добившись, кинулася на ліжко. Серце виривалося з вух. Секунду він постояв мовчки, потім зачинив двері і вийшов геть.

Викликали "швидку", актрисі зробили укол. Мордюкова обізвала Михалкова "козлом" і до кінця знімального дня спілкувалася з ним винятково через оператора.

Сцена на вокзалі до фільму ввійшла дуже врізаною. За сценарієм, на пероні повно призовників, яких відправляють до армії. Цензура побачила в цьому натяк на відправку новобранців до Афганістану. Не увійшли до стрічки й кадри із самотнім легкоатлетом на вечірньому стадіоні, за яким із вікна багатоповерхівки спостерігають герої. Бо вікна квартири, у якій відбувалися зйомки, виходили на стадіон "Метеор", за яким були розташовані кілька корпусів Конструкторського бюро "Південне" — секретного підприємства "оборонки". Тож цю сцену довелося перезнімати в Києві на Республіканському стадіоні.

У селищі Сурське під Дніпропетровськом, де знімали сцену від'їзду Марії Коновалової з рідного села, місцеві під час обідніх перерв носили Нонні Мордюковій чай і продукти. Дехто намагався пригостити і самогоном.

Жителі Сурського згадують, як Нонна Вікторівна, сидячи на лавці, перебирала продукти:

— Це операторам треба віднести, вони ще не їли, а це освітлювачам — теж, мабуть, зголодніли.

Бувало, запитувала дарувальника:

— А що це, любий, в тебе огірки такі дохлі? Поливав погано?

Заради зйомок Нонна Мордюкова погодилися на золоті коронки на зубах і хімічну завивку. Колишнього чоловіка її героїні Вовчика, який утік від неї до міста, зіграв Іван Бортник. У фільмі він — пропащий гульвіса. Та за кадром актор жодного разу не доторкнувся до спиртного. Незадовго до смерті Володимира Висоцького, з яким Бортник товаришував, вони побилися об заклад, що з випивкою зав'яжуть. У серпні 1980-го Висоцький несподівано помер. Бортник дав слово протягом року не порушувати даної з Висоцьким один одному обіцянки. Йому не особливо вірили й під час зйомок "Рідні" раз у раз підносили за кадром склянку. Але все було марно.

Саме у Дніпропетровську дебютував у кіно Олег Меншиков. Мордюкова витягла із сотень фотографій знімок молоденького студента Щепкінського театрального училища й порадила режисерові. Натомість зятя Стасика, якого головна героїня хоче повернути до родини, зіграв уже відомий тоді Юрій Богатирьов. У "Рідні" він видав фразу, що стала знаменитою:

— Танцуй, теща, танцуй!

Сцену примирення знімали в ресторані готелю "Світанок" біля дніпропетровського парку ім. Шевченка. Після запальних танців із Богатирьовим Мордюкову доправили в інфарктне відділення лікарні швидкої допомоги. Там вона пролежала кілька днів і розважала всіх байками зі свого життя.

— В епізодах грала вся знімальна група, — згадує художник картини Олександр Адабаш'ян. — Під час зйомок у ресторані ми з Микитою були офіціантами, наш оператор Павло Лебешев — кухарем, один із відвідувачів — хлопець із чорними вусиками — насправді асистент режисера Тамара Кудріна. У цьому ж ресторані вся група залишилася святкувати закінчення зйомок. Так що смачний реквізит — величезна індичка, яку проносить залом кухар, усі напої та закуски — були використані за призначенням.

×