"Зійшлися в клубі стрічати 1918-й. Перший Новий рік у своїй державі. Був дехто з міністрів, а між ними й голова уряду Володимир Винниченко, — писав у щоденнику землевласник і меценат Євген Чикаленко про зібрання в клубі "Родина" в Києві.

Опівночі посідали за столи і всі спрямували погляди на високопосадовця. ­Сподівалися, що він проголосить перший тост.

"Але він сидів мовчки, нахмурившись, — пише Чикаленко. — На прохання старшини клубу сказати хоч коротеньке слово — рішучо зрікся. Тоді звернулися до міністра пошти й телеграфу Микити Шаповала. Він довго відмовлявся. Нарешті, якось наче несерйозно, наче жартома сказав приблизно таке:

— От ви, люди добрі, зібралися веселі, радісні стрічати перший Новий рік у своїй власній хаті. Не думаєте і не гадаєте того, що цей перший рік, може, буде й останнім. Я маю найпевніші й найостанніші відомості. Україні зосталося жити не більше двох тижнів. Незабаром прийдуть сюди большевики і перевернуть усе, що досі тут було зроблено. Уряд український повинен буде тікати.

Ця промова зробила на всіх вражіння грому з ясного неба. Всі причаїлися, мов приголомшені. Потім, наче не довіряючи Шаповалові, тривожно звернули очі на Винниченка. Сподівалися, що він спростує сказане. Той лише підбадьорив громадянство".

Святкують того року в ніч на понеділок 14 січня — за сучасним календарем. Новий рік більшість ігнорують, церква називає "бісівським святом". Відзначають переважно в Києві та великих містах. Влаштовують гуляння на вулицях. Проводять лотереї та бали-маскаради. Юнаки обклеюють будівлі театральними афішами. Крім класики, ставлять спецпрограми "Колядки", "Зимовий вечір". Театр Миколи Садовського дає комедію "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка".

Відкривають ковзанки. На київській Бульварно-Кудрявській вулиці збирають благодійні внески для фонду інвалідів. Вивіски запрошують у ресторани та кінотеатри. Цирк Петра Крутікова показує вистави "Ялинка" і "Дід Мороз" за участю дітей.

Удома встановлюють і прикрашають ялинки. Традиція прийшла з Німеччини. У селах цього не роблять, на Різдво заносять до хати дідухів — снопи збіжжя. На ринках за невелику ялинку правлять до 20 рублів. Тоді ж добре пообідати у ресторані обходиться від 50 до 70 коп. На деревця чіпляють саморобні прикраси з паперу та фруктів. Скляні іграшки лише з'являються, крамарі продають їх по 2 рублі за штуку. Привозять з Європи, Москви і Санкт-Петербурга.

"Спочатку вішали на ялинку кримські рум'яні яблука, потім апельсини й мандарини на червоних нитках, — згадує домашню ялинку співак Олександр Вертинський (1889–1957). Він народився і жив у Києві. — Потім золоті і срібні горіхи, потім хлопавки, потім цукерки і пряники. Все по порядку. Потім іграшки. А насамкінець — свічки".

У новорічну ніч під ялинку кладуть пироги, алкогольні напої та книжки — для дорослих, а дітям — іграшки й солодощі.

У лютому 1918-го Київ захоплюють більшовики і влаштовують "червоний терор". Згодом контроль над містом встановлює Центральна Рада, потім — гетьман Павло Скоропадський, а його зміщає Директорія. Постійна боротьба спустошує місто. Зустрічають 1919-й набагато скромніше. Немає яскравих карнавалів і гулянь. 1 січня в залі Купецького зібрання проводять вечір "Бадьорої, вольової музики, лірики та гумору". Киян намагаються розважити акторка Ніна Алексєєва-Месхієва, оперний співак Михайло Донець та літераторка Надія Лохвицька. Пригощають салом, картоплею, грибами та капустою. П'ють горілку.

Влада протягом року в місті змінюється ще кілька разів. Під кінець 1919-го його контролюють більшовики. Саме починаються свята, більшість киян їдуть у села або емігрують.

"Принесли пляшку червоного вина. І ми "голова області" — без області, і редактор "Києвлянина" — без Києва, чокнулись, — згадує зустріч Нового року в Одесі юрист Василь Шульгін. — Ми були "бувші люди". Й однаково могли побажати один одному "нового щастя", бо "старе" зрадило. Це була не зустріч Нового року, а "проводи". Я сів біля помираючого старого року і читав йому "відхідну".

"Який страшний Новий рік! Святкували його одні комісари, — пише 1 січня 1920-го у щоденнику жителька Києва, ім'я якої не встановлене. — Торік збиралися у нас знайомі, а тепер ніхто нікого не запрошує. Ніхто не хоче вітати з Новим роком. Бо що можна побажати? Щоб не забрали останнього і не вбили. Люди тікають масово".

Водночас вояки української армії йдуть рейдом тилами ворогів з теперішньої Житомирщини до Миколаївської області. Вибивають білогвардійців з Умані на Черкащині. Поширюють листи із закликом вставати на боротьбу за незалежну Україну. Після бою накривають святкові столи. На них ставлять трофейну горілку. Частину її вимінюють у місцевих на їжу та кожухи. Слухають урочисті Різдвяні відозви. Селяни по околицях не святкують через розруху.

7 років не дозволяли ставити вдома ялинки більшовики. Вони захопили владу і створили Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Переслідували за відзначення Різдва й Нового року. Українці святкували їх потайки. Вітали саморобними листівками. 1928-го почали забороняти Діда Мороза та ­ялинки. Люди заносили деревця до будинків потайки вночі, ставили у шафах. Дозволили їх 1935-го. І знову стали запрошувати Діда Мороза. Відрізнявся від попереднього тим, що мав помічницю Снігуроньку.

600 тисяч новорічних листівок рознесли Києвом протягом свят 1903 року. Займалися цим 40 поштарів і 25 волонтерів. На той час у місті жили 260 тис. людей.

Обов'язково готували порося

Особливо пишно відзначати Новий рік почали в Києві на початку ХХ ст. Святкували й під час Першої світової війни 1914–1918 років. Столи киян були гарно накриті — ковбаси, варені свинячі ноги — рульки, червона риба, млинці з ікрою, рябчики, апельсини, ананаси. Купували все у крамницях.

"Тут, освітлені яскравим світлом ламп, височіли цілі гори червоних міцних яблук і апельсинів. Стояли правильні піраміди мандаринів, ніжних, золотих. Вони проглядалися крізь цигарковий папір, який їх огортав, — писав письменник Олександр Купрін наприкінці ХІХ ст. — Простяглися на блюдах, роззявивши роти і витріщивши очі, величезна копчена і маринована риба. Нижче, оточені гірляндами ковбас, красувався соковитий розрізаний окіст із товстим шаром рожевого сала. Сила-силенна баночок і коробочок з солоними, вареними і копченими закусками довершували цю ефектну картину".

1 кг м'яса коштував 15 коп., а десяток яєць — 22. Найдорожче обходилась гуска — більш як 10 руб.

1917-го Генеральний Секретаріат скасовує сухий закон, що ввели за два роки до того. На столах киян з'являються легкі вина та французьке шампанське.

"Нарізати тоненько дичину чи курку, картоплі, огірків, варених яєць, покласти салат-латук. Потім зробити провансаль, покласти в нього канського перцю, за смаком посолити й додати соя-кабуль (гострий афганський соус. — ГПУ), усе це змішати й покласти до салатниці, — описує рецепт салату олів'є кухар Дмитро Бобринський у кулінарній книзі 1913-го. — Наверх покласти розділене на 4 частини яйце жовтком догори, додати трохи салату і шматочок трюфеля зверху й подавати".

Обов'язкова новорічна страва киян — кесарійське порося. Готували на честь архієпископа Кесарії Василя Великого, якого вшановували 1 січня. Подавали цілим із хроном у зубах. Заправляли цибулею та кашею. Вважали символом достатку.

×