— Празнік Успіння Багародіци у нас зветься Перша Пречиста, — розповідає 69-річна Лідія Грабовець із села Конотоп Городнянського району Чернігівської області. — Нієхто у нас нє робіть нічого, бо може шось случітса — чи пакалєчітса, чи забалєє дітя або із сім'ї хто-нєбуть.
Першу Пречисту вважають дуже "грішним празником": неодмінно покарає тих, хто її не вшановує. П'ятниця перед Успінням Богородиці — одна з 12 в році, коли жінкам радять дотримуватися особливо строгого посту. Цієї зокрема, — "щоб від усякої трясовиці уберегтися". Радять також нічого не садити й не сіяти — не зійде. Не починати нових справ і не вирушати в дорогу — "прибутку не буде". В успінську п'ятницю не можна шити, ткати і прясти — щоб не нашкодити в господарстві та "щоб худоба не пропала".
— Є ж такіє, шо мо і роблять — розмірковує сусідка Лідії Грабовець 74-річна Ніна Марченко. — Но всє равно: ад людей заховаєтса, дак ад Бога — нє. Я пріказую і внукам, і правнукам, всєм, — шоб, Боже сахрані, па празнікам нє рабіть. У такіє дні рабі, а в свята нєльзя.
— На Першу Пречісту да це ж адходіть уже пуост — двє нєдєлі Спасівки, посту ж цяго строгого, успєнськаго, закончіліся, — каже Лідія Грабовець.
У селі Конотоп розговляються варениками із сиром, з м'ясом, із курячим потрохом. Готують їх також із маком і грибною начинкою. Борошно на вареники має бути із зерна нового врожаю.
— Так казали мєні бабушка моя: на Перву Пречисту це вже абязатєльно треба, шоб булі варєнікі, — ділиться Ніна Марченко. — Бо варєніків у хаті нє будє, нє будє достатку. Й пєкті пірагі з яблукамі нада — із мєдом їх єдять. Шоб абязатєльно був мєд — тади вже буде год цілий достаток у хатє.
Розговівшись, цього дня господині загодовували також свиней варениками або іншою скоромною їжею — "шоб гладкі були". А освяченим на Першу Пречисту зерном із обжинкового вінка розпочинали засівати озимину, щоб добре вродила. Тому казали: "На Успіння готуй насіння".
Після Першої Пречистої добре солити на зиму огірки. Тоді вони "будуть чистими" — не покриються пліснявою аж до весни. Чисто має бути й на полі — до Першої Пречистої звідти треба вивезти все збіжжя, із садів прибрати фрукти та ягоди, крім зимових сортів яблук і груш.
Від Першої Пречистої дівчат звільняли від важкої господарської роботи. Ті починали готуватися до весіль. Тому і з'явилося прислів'я: "Прийде Пречиста — стане дівка речиста й понесе женихів нечиста".
— Мій син жєнівся в сєнтябре, муй внук у сєнтябре і внучка восє будє, — розповідає Ніна Марченко. — Ми це всі свадьби гуляємо восень. Кажуть: "У восені й варабєй багатий". Так і чалавік: усє є на столє і, як кому час прийшов, то добре свадьби гулять.
Божа Матір підтримує закоханих, сприяє шлюбам. Дівчата зверталися в молитвах до Богородиці, випрошуючи собі гарних женихів:
— Свята Матінко! Введи мене в той дом, де я буду віку доживать.
Вірили, що Богородиця приходить на кожне весілля: допомагає коровайницям бгати коровай, пекти шишки, а також благословляє молодих і тримає над ними вінчальний вінець. Так само є вона і при пологах. Божа Мати з ангелами, стверджувала 2005-го тоді 99-річна шептуха Марія Лозенко із села Рудня Тальська Іванківського р-ну на Київщині, завжди допомагає пупорізній бабі приймати дитину, купати й колихати її. Баби-повитухи мали свою молитву до Діви Марії:
— Пресвятая Богородиця, стань мені до помучі! Ішла Богородиця мустом із золотим хрестом до роділлі Марії помагати і в помучі ставати.
При важких пологах ікону Богоматері обмивали й давали породіллі пити цю воду. На Пречисту жінки дарували іконі Богоматері в подяку за зцілення від алкоголізму, вилікування від тяжких хвороб, допомогу у справах золоті та срібні прикраси. У церкві вішали на ікону також хрестики, ланцюжки, персні, сережки, монети, намисто.
"На бабине лєто сама пара гароди убірать"
Від Першої до Другої Пречистої буває період теплих і погожих днів. Їх називають бабине літо.
— Бабине літо — це калі павутіння бєлеє літа па воздуху послє Первой Пречістай. І вано укріває всьо, отак обматує траву, дерева. Соняшна хароша пагода і тєпло, і це она на двє нєдєлє встановлюєтса, — розповідає Ніна Марченко. — Це ж саме на бабине лєто сама пара всє рабіть — уже ж гароди убірать стараються всє, бо тєпло.
— Після Пречистої капаєм картошку, — додає Лідія Грабовець. Тєпєр же машинами, трактарамі вибірають картошку, і до Спасівки дехто пачінає. А було раньше ми рукамі вибралі її, заступами чи лапатамі. І ад Первой до Втарой Пречістай треба було усьо з гароду прібрать, шоб же чісто-чісто було.
На бабине літо жінки ходили в ліс по гриби й заготовляли їх на зиму: сушили й солили в діжках. Ходили по лікувальні трави. Бо вважали, що зібране на Першу Пречисту зілля є особливо "чистим" — має найбільшу цілющу силу. В успінських травах купали в ночвах дітей, щоб вони не хворіли протягом осені.
Кажуть, що з Успіння сонце засинає — дні стають помітно коротшими, а ночі довшими. Після Першої Пречистої вже помітно холоднішає, особливо ночами. Комарі геть пропадають, а мухи, навпаки, стають кусючими. Примічають: якщо бусли й ластівки відлетіли до Пречистої, то буде рання й холодна зима, після Другої Пречистої — пізня й тепла.
Божу Матір шептухи просять закрити "зуби і губи" заздрісникам
Перша Пречиста розпочинає осінній сезон. Колись поліщуки вірили, що вона живе 13 осінніх тижнів. Протягом цього періоду відзначали три свята на честь Діви Марії: "Перша Пречиста — жито засіває, Друга — 21 вересня, Різдво Богородиці, — дощем поливає, а Третя — 4 грудня, Введення Богородиці у храм, — снігом покриває".
— Вана блізько кола Бога стоїть і молітьса йому за всіх людей, — каже про Пресвяту Діву Марію 74-річна Ніна Марченко.
У народному пошануванні Богоматері зберігається чимало рис язичницької Великої Богині — прародительки і покровительки всього живого на землі. До Божої Матері українські шептухи та знахарки досі звертаються в замовляннях із проханням зупинити кров, закрити "зуби і губи" лихим заздрісникам, захистити від наклепу й неправедного суду.
У народному сприйнятті українців Богоматір найперше є господинею величезного світового дому. Усьому дає лад і дбає про добробут кожної людини. До неї звертаються при першій нагоді за підтримкою і порадою. Передусім жінки. А народну молитву "Сон Пресвятої Богородиці" як оберіг від усього лихого досі заучують напам'ять, переказують і переписують. Колись аркуш із цією молитвою клали під подушку хворому, зашивали в ладанку рекрутові, читали на далеку дорогу й під час грози.
1 
1
Коментарі
11