У ніч проти 7 листопада 1977 року міліціонер взводу з охорони водозабірних споруд Кіровограда 21-річний Сергій Бихов покинув свій пост з автоматом АК-47. Вирушив до села Комишувате Новоукраїнського району, щоби поквитатися за образу з місцевим знаним хліборобом Олександром Гіталовим.
У СРСР саме відзначали 60-ту річницю Жовтневої революції. Наступного дня на трибуні в центрі Кіровограда стояли керівники області й запрошені. Був тут і начальник Управління внутрішніх справ області, генерал-майор міліції 58-річний Микола Шавша. Час від часу озирався, чекаючи, що от-от підійде хтось із підлеглих. О 10.30 генерала відкликав із трибуни його заступник. Сказав пошепки, що особу підозрюваного у нічному розстрілі під Кіровоградом установили і зараз його шукають.
За тих часів ім'я Гіталова — новатора колгоспного виробництва, двічі Героя соціалістичної праці — гриміло на весь Союз. До нього прислухалися й у Москві, він не звик, щоб йому перечили. Наприкінці жовтня 1977-го Гіталов повертався до Комишуватого з Києва. Під Кіровоградом його автомобіль зупинив молодий міліціонер.
— Дай домкрат, — звернувся до водія.
— Ти знаєш, хто я такий? — обурився Гіталов. Шофер стомився, тож він сів за кермо.
— Ні.
— Я — Гіталов!
Наказав міліціонерові показати документи. Вилаявся і поїхав. У Новоукраїнці з райкому Олександр Гіталов зателефонував до Кіровограда першому секретарю обкому партії. Той одразу зв'язався з начальником УВС і переповів Шавші почуте від Гіталова. Шавша викликав свого заступника з кадрів і наказав провести з міліціонером виховну роботу.
Бихов розповів, що того дня повертався з батьком до Кіровограда. Біля залізничного переїзду під містом спустило заднє колесо їхнього "москвича". Щоб замінити, знадобився домкрат. От Бихов і вирішив попросити його у когось із водіїв. Виявилося, зупинив машину Гіталова.
Сергієві порадили поїхати до Комишуватого і перепросити Гіталова. Приїхав одного дня — той був у Києві. А наступного разу потрапив під гарячу руку — на нього нагримали й прогнали.
5 листопада на стадіоні відбувався стройовий огляд особового складу гарнізону міліції. Шавша побачив у шерензі міліціонерів Бихова і при всіх накричав на нього. Керівництво відділу охорони ставило на свята посилені наряди. В одному з них задіяли і "штрафника" Бихова — з колегою, озброєним автоматом.
— Бихов заступив на службу ввечері 6 листопада, — згадує підполковник міліції 75-річний Василь Стояновський, який тоді очолював Кіровоградський райвідділ міліції. — Неподалік водозабірних споруд справляли весілля. Міліціонери пішли туди вечеряти. Звісно, випили за здоров'я молодих. Коли повернулися на пост, напарника розморив алкоголь, задрімав. А Бихов вирішив поквитатися з Гіталовим за образу. Забрав у товариша автомат і вийшов на дорогу. Було близько півночі. Коли побачив світло фар легковика, зупинив його. За кермом сидів чоловік, він погодився підвезти міліціонера.
За Кіровоградом пасажир, який сидів позаду, дістав з-під плаща-накидки автомат і вистрілив водієві у спину. Труп вкинув у ставок. Хотів був їхати далі. Двигун не заводився — скінчився бензин. Тоді Бихов вийшов із машини і став чекати. Невдовзі побачив вогні. Це їхали двоє жителів Донецької області. Перед чоловіком у міліцейській формі зупинилися й вийшли з авто. Погодилися злити зі свого бака літрів 5 бензину. Доки це робили, Бихов дістав з-під плаща зброю і пустив автоматну чергу. Відтягнувши тіла на узбіччя, сів за кермо "москвича" вбитих і почав розвертатися. Та не впорався з управлінням і з'їхав у кювет, автівка перекинулася. Міліціонер затяг трупи до салону й підпалив легковик.
На дорозі з боку Кіровограда Бихов побачив світло проблискового маячка. Подумав, це по нього їде міліція, й утік по ріллі в поле. Згодом виявиться, то була колона військових автомобілів, які прямували на полігон.
— Близько третьої ночі до міліції подзвонив водій, який проїжджав дорогою і побачив у кюветі палаючу машину, — продовжує Василь Стояновський. — На місце виїхали слідчо-оперативна група, прокурор області, начальник УВС. На ріллі було видно сліди. Пройшовши по них кілька метрів, я знайшов металеву номерну деталь від автомата — перемикач режимів стрільби. Бихов як вилазив з автомобіля, зачепився зброєю за нього і відірвав цю бирку. По ній ми дізналися, звідки автомат. Зателефонували туди — до водозабірних споруд. Міліціонер був на посту, а от Бихов зник.
Сергій облишив намір дістатися Комишуватого. День просидів у лісосмузі. Коли стемніло, пішов до Кіровограда. Хотів забрати паспорт й інші документи та їхати до Сибіру. Затримали його біля будинку батьків близько півночі 8 листопада.
16 січня 1979 року обласний суд призначив Сергію Бихову смертну кару. Екс-міліціонера етапували до Дніпропетровська, де 14 березня розстріляли.
3 
1
Коментарі
3