"Ставай Остроградським", — з таким побажанням найчастіше випроводжали з домівок студентів у Російській імперії в середині ХІХ століття. "Немає потреби якось рекомендувати чи перераховувати переваги книжки. Це все абсолютно зайве, коли на праці вказане ім'я Остроградського", — писав 1855‑го у відгуку на "Підручник з початкової геометрії" для журналу "Современник" публіцист Микола Чернишевський.
Йдеться про математика Михайла Остроградського. Походив він із поміщицької сім'ї з Полтавщини. За дворянською традицією, 12-річним записали реєстратором у канцелярію полтавського цивільного губернатора й відправили вчитися в гімназію. На місці роботи "значився у відпустці до закінчення наук".
Та завершити навчання йому не вдається. Батько вирішує його неефективним і 1816-го записує у гвардійський полк. Везе на службу до Петербурга. Зупиняються в Харкові у дядька Андрія Лук'яновича. Той переконує вступати до університету.
З подачі родича, Михайло Остроградський стає вільним слухачем вузу. Живе на квартирі у викладача військових наук Михайла Робуша й готується до вступу.
"За рік має досить хороші успіхи в науках, — у червні 1817 року писав викладач до батьків квартиранта. — Складав в університеті іспити з математики, військових наук, словесності, історії, географії. По всіх отримав вельми хороші оцінки. Ректор університету сказав мені, що у серпні зарахує в студенти".
Навчання не подобається Михайлові Остроградському. Більше мріє про військову кар'єру, кілька разів просить батька дозволити залишити науку.
Його настрій змінюється на початку 1818 року, коли переходить жити на квартиру до викладача математики Андрія Павловського. Він фанатично захоплюється предметом і свій запал вміло передає молоді. Помітивши математичні здібності Остроградського, пробуджує в нього інтерес, а потім пристрасну любов до науки.
За кілька місяців студент вражає наставника. Швидко опановує великі масиви інформації, помічає помилки. Серйозний вплив на нього має філософ-матеріаліст, професор математики і ректор Харківського університету Тимофій Осиповський. На його лекціях Остроградський захоплюється прикладною математикою та механікою. За рік здібний студент складає іспит за університетською програмою. Отримує диплом і їде в рідне село.
У Російській імперії після війни з Францією 1812 року правитель Олександр I стає залежним від релігійного містицизму. Навіть міністерство народної освіти об'єднує з відомством духовних справ. Очолює його голова Біблійного товариства князь Олександр Голіцин. Починають звільняти викладачів за "недостатню набожність". У цю категорію 1820-го потрапляє і Тимофій Осиповський.
Саме тоді Михайло Остроградський вирішує повернутися до науки, хоче займатися прикладною механікою. Повторно складає випускні іспити. Тимофій Осиповський пропонує присудити вчений ступінь кандидата наук. Цю ініціативу не підтримують консервативні професори. Викладач філософії Андрій Дудрович звинувачує випускника в тому, що пропускав лекції з богопізнання і християнського вчення.
Той же викладач подає скаргу на Осиповського попечителю начального округу — члену Біблійного товариства Захарові Корнєєву. Приходить розпорядження звільнити Осиповського, Остроградському вчене звання не давати й відібрати диплом про закінчення університету.
Домагаючись справедливості, юнак складає необхідні іспити втретє, і у квітні 1821 року рада університету присуджує йому вчений ступінь кандидата наук. Однак міністр не затверджує це рішення. Пропонують складати іспити вчетверте. Мотивують "вільнодумством" і невідвідуванням лекцій із богослов'я.
Обурений Михайло відмовляється і вимагає викреслити його ім'я зі списків колишніх студентів. Їде до Парижа — центр світової науки того часу. Гроші на дорогу дає дядько, статський радник Прокіп Устимович. Потім висилає батько.
У Парижі Михайло слухає лекції провідних математиків і фізиків. Відвідує засідання академії наук. Робить перші серйозні дослідження. Вони отримують схвальні відгуки.
Та батько незадоволений довгим перебуванням сина за кордоном. Перестає висилати кошти. Михайло набирається боргів. Господар готелю, де живе учений, добивається в'язниці для боржника. Математик Оґюстен-Луї Коші дізнається про це і віддає гроші за українця. Звільняє із-за ґрат та влаштовує на роботу в ліцей.
1828-го Михайло Остроградський повертається в Російську імперію. В дорозі обкрадають. Тому від німецького Франкфурта-на-Майні до Петербурга йде пішки.
Наукові кола зустрічають математика з радістю і надією, а поліція — з недовір'ям і підозрою. Беруть під суворий таємний нагляд. Вчений не зважає і робить все можливе для розвитку науки. Створює школу. 1830-го дають звання академіка. Працює у провідних навчальних закладах.
"Кожен студент з нетерпінням чекав, коли випаде честь слухати лекції Остроградського, — згадував інженер Валер'ян Панаєв про навчання в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення. — Коли приходив у інститут, то часто бувало хтось кричав "Остроградський йде!" Тоді вихованці з класів кидалися в коридори, щоб подивитися на академіка. Хоча виходити суворо забороняли, але чергові офіцери в цей момент мовчали".
40 праць із математики, фізики та механіки опублікував Михайло Остроградський. Серед робіт — один з перших посібників для студентів вищих шкіл з алгебри, "Курс небесної механіки" та "Лекції з аналітичної механіки". 1831 року формулі перетворення інтеграла по об'єму в інтеграл по поверхні дали його ім'я.
Навчався під наглядом Івана Котляревського
1801, 24 вересня — Михайло Остроградський народився в селі Пашенівка — нині Кременчуцький район на Полтавщині. Малим любив рахувати вози, дерева, глибину ярів і криниць.
1809 — вступає до Полтавської гімназії. Живе в будинку "для виховання бідних дворян", де наглядачем працює Іван Котляревський.
1817 — стає студентом фізико-математичного факультету в Харкові. Як найкращий випускник 1820-го отримує ступінь кандидата наук.
1822 — навчається у коледжі в Парижі. Потім викладає там, у Петербурзі та Москві.
1830 — обирають членом Петербурзької академії наук. Пізніше — Паризької, Американської, Римської і Туринської.
1841 — стає викладачем в Офіцерських класах Головного артилерійського й Головного інженерного училищ.
1858 — у своїй квартирі в Петербурзі приймає Тараса Шевченка, який повернувся із заслання з Середньої Азії.
1862, 1 січня — помер у Полтаві. Перед тим приїхав на літо в Пашенівку. На спині з'явився нарив. У губернському центрі зробили операцію, але здоров'я погіршувалося. За заповітом, поховали у склепі в рідному селі.
2001 — ЮНЕСКО внесла Михайла Остроградського до списку видатних математиків світу.
1 
1
Коментарі