Марк Бернес хотів померти одночасно із дружиною

 

1 вересня 1960-го 49-річний актор Марк Бернес привів доньку Наталю до першого класу. У юрбі батьків помітив знайомого — фотокореспондента французького журналу "Парі матч" Люсьєна Но. Той тримав під руку дружину 31-річну Лілію Бодрову.

— Дивися, актор Микола Крючков привів свою доньку, — показала вона на Марка. — Здається, вони з нашим Жаном учитимуться в одному класі.

— Люба, це Бернес! Ходімо, я тебе з ним познайомлю.

Вони трохи поговорили й розпрощалися. А за місяць Марк і Ліля зустрілися знову на батьківських зборах.

— Пам'ятаю, я була хвора, з температурою, засмучена, навіть зла, пішла на ці збори, — згадувала Бодрова. — І побачила Марка. Він прилетів спеціально з гастролей побачитися зі мною. Виявилося, він ходив по Москві й усім розповідав, що закохався. А я цього не знала. Хоч у школі його дочка іноді підходила до мене й казала: "Ліліє Михайлівно, тато дзвонив, питав, як ви себе почуваєте". Мені це здавалося трохи дивним. Чого це раптом чужа людина цікавиться моєю долею?

За проханням учительки Марк і Лілія сіли за парту, де сиділи їхні діти.

— Хочете послухати Азнавура? — запитав Бернес. — Я привіз із Парижа його нову платівку.

Наприкінці зборів Лілія подзвонила додому. Слухавку взяла свекруха. Чоловіка вдома не було.

— Як завжди. Мабуть, знову бігає по Москві за черговою спідницею, — промовила.

— Лілю, ну ти ж знаєш, у жилах мого сина тече кров істинного француза. Він не може жити з однією жінкою, — сказала мати Люсьєна.

— Хай! Якщо повернеться, скажіть, що буду пізно.

Кинула слухавку й поїхала з Бернесом до його друзів. Вечірка затяглася до другої ночі. За кілька днів Марк подзвонив Лілії додому й запросив у кіно. Вони почали зустрічатися. Щовечора Бернес надсилав їй квіти. До себе додому не запрошував, хоча чотири роки як овдовів. Його перша дружина Поліна Лінецька померла від раку.

— Переїжджай до мене. Так більше жити не можна, — сказав Лілії Бернес за три місяці.

Вона сумнівалася. Усе-таки зважилася поговорити з чоловіком.

— Я тоді лежала в лікарні, — згадувала, — мала проблеми зі здоров'ям, і чоловік приїхав мене забирати. Сказала йому, що йду. Люсьєн посадив мене в авто і кілька годин возив по Москві. Лякав: от, дивися, зараз кинуся з моста в Москву-річку разом із тобою у машині. Привіз додому. Потім подзвонив приятелеві й покликав на допомогу. Я сиділа на дивані, казала, що поїду до матері. Мені заламали руки назад. Сиди, мовляв, не крутися, нікуди ти не поїдеш. Потім, нарешті, я сказала, що поїду до Марка.

Люсьєн зателефонував Бернесу й почав з'ясовувати стосунки. Вони зустрілися у дворі біля будинку співака.

— Не будемо сваритися, — заявив Марк. — Поїдемо до неї, нехай вирішить сама.

Вони мчали по місту: Бернес — на "волзі", Люсьєн — на "шевроле". На світлофорах зупинялися поруч.

— Це ви присилали квіти? — кричав Люсьєн, опустивши скло.

— Я.

— Ви спали з нею?

— Так.

Марк Бернес умисне збрехав. Під'їхали до будинку, Люсьєн увійшов до кімнати і сказав дружині:

— Іди, він на тебе чекає.

Наступного дня Лілія Бодрова із сином Жаном переїхала до Бернеса. Його двокімнатна квартира, де мешкав разом із донькою після смерті дружини, була занедбана. Одразу зробили ремонт.

Жан обожнював Марка, називав батьком. Наталя теж невдовзі почала називати Лілію матір'ю. До обох дітей Бернес ставився однаково суворо. Ніколи не допомагав їм робити уроки й забороняв дружині.

— Що ти так багато уваги приділяєш дітям? — казав їй. — У них усе життя попереду. А ми не знаємо, скільки нам відпущено.

— У побуті Бернес був невибагливий, — розповідала Лілія Бодрова. — Щоправда, любив, аби усе було чисто, красиво. Однак у хаті сам ніколи не порався, цвяха в житті не забив. Якщо бачив якийсь безлад, казав: "Лілю, поправ".

Вони прожили разом нецілих 10 років. Увесь цей час майже не розлучалися. Дружина супроводжувала його у всіх поїздках.

— Ідучи з дому у справах, Марк дзвонив мені кожні півгодини. Розповідав, де він і що робить, — згадувала Лілія. — Ні на хвильку не полишав мене й не хотів залишатися на самоті. Пам'ятаєте, він співав: "Три года ты мне снилась..."? Це про себе він співав. А про мене говорив: "Ти — моя лебедина пісня".

1969-го у Марка Бернеса погіршилося здоров'я. Лікарі поставили діагноз рак легенів. Незадовго до смерті співак попросив, аби студія записала чотири його пісні — "Я люблю тебя, жизнь", "Журавли", "Три года ты мне снилась", "Мужской разговор". Він хотів, щоб вони звучали на його похоронах.

У суботу 16 серпня 1969-го він помер у Лілії на руках у кремлівській лікарні на Рубльовці. Вона потім згадувала:

— Мені переказали, що він говорив перед смертю: "Якби я міг Лільку взяти із собою, я спокійно заплющив би очі". Дуже боявся, що мене хтось звабить чи покину дітей.

Лілія Бодрова пережила чоловіка на 37 років. Заміж більше не виходила:

— За кого можна вийти після Марка?

"Голосу в мене немає, зате є мізки"

— Насамперед я артист кіно, а мої пісні — це моє кохання, — повторював Марк Бернес. — Голосу в мене немає, зате є мізки.

У кіно йому платили 500 руб. за знімальний день, а на естраді одержував 125 руб. за концерт. Та велику частину свого прибутку артист одержував від нелегального бізнесу — займався "фарцовкою". Купував легкові авто, а перепродував утричі дорожче. З-за кордону привозив дефіцитні товари.

Найуспішнішими були його "комерційні тури" до Югославії. Двічі на рік Марк Бернес виїжджав до Белграда як турист і привозив по кілька валіз із фірмовим одягом. Приїжджі югослави завжди знали, у кого в Москві можна обміняти динари на рублі за вигідним курсом. Знав, що ризикує, та не боявся, бо змолоду любив усілякі авантюри.

×