"Львів лежить у такому місці, наче це альтана посеред раю", — писав на початку ХVІІ ст. купець Мартін Ґруневеґ.
Тоді місто було столицею Руського воєводства Речі Посполитої. Тут жило понад 20 тис. осіб — на 5 тис. більше, ніж у Києві.
— Ґруневеґ застав Львів у період його економічного й культурного піднесення, — говорить директор Інституту українознавства Ярослав Ісаєвич, 71 рік. — Тож недарма він порівнює його з Венецією, з тією лише різницею, що біля Львова немає моря.
"У цьому місті стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу у своїй одежі, — пише Ґруневеґ. — Угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах. Ці всі в довгому одязі, а німці, італійці, іспанці — в короткому".
— У ХVІІ столітті Львів починає занепадати, — продовжує Ярослав Дмитрович. — Постійні пожежі, повені, пошесті спустошували його.
Протягом 20 років на Львів окрім козаків нападали війська трансільванського князя Дьєрдя Ракоці, армія османського султана Мехмеда ІV, шведи. Проте захопити його ніхто не зміг.
На той час місто було оточене двома рядами мурів. Уздовж стін розташовувалися оборонні вежі. Кожна з них була закріплена за певним ремісничим цехом — броварів, кушнірів, крамарів. Ті мали утримувати її в належному стані й боронити в разі облоги ворогами. Навколо мурів викопали рів, заповнили водою, насипали земляні вали. Із заходу Львів захищала багниста річка Полтва, яка іноді розливалася настільки, що підтоплювала будинки. Із північного заходу місто убезпечував від нападників Високий Замок, зведений на вершині гори.
Центром Львова була площа Ринок. Посередині стояла міська ратуша. Будівлю прикрашала 58-метрова вежа з годинником, на верхівці якої був флюгер із силуетами лева й орла. Кілька разів він зривався зі свого місця. Це вважали поганим знаком. Історик Іван Крип"якевич пише, що 1672-го, під час бурі, лев упав із вежі, й того ж року на місто напали татари. На вежі стояв трубач, який подавав знак тривоги, побачивши в місті пожежу. Також у ратуші містилася в"язниця і засідав вищий орган міської влади — магістрат. Вибори до нього відбувалися щороку 22 лютого.
— Після першого поділу Польщі 1772 року Галичина перейшла під владу Австрії, — додає Ярослав Ісаєвич. — Через п"ять років австрійський цісар розпорядився знести мури навколо львівського середмістя. Ще за 30 — завалилася ратуша, замість неї спорудили нову. На місці маленьких кам"яниць почали зводити високі будівлі. До кінця ХІХ століття взято в підземний склеп річку Полтву. Львів перетворювався у модерне європейське місто.
4 
1
Коментарі