Майже 300 років тому в Італії з"явився музичний інструмент для тих, хто ні на чому не вмів грати. Це була скринька з ручкою, всередині якої містився невеликий механічний орган без клавіш.

Достатньо було покрутити ручку, і лунала мелодія, найчастіше популярна тоді французька пісенька "Шарманте Катаріна" — "Прекрасна Катерина". Від неї й пішли назви інструменту: в Україні — катеринка, а в Росії — шарманка. Коли у ХІХ ст. інструмент дістався до Російської імперії й зокрема українських міст, текст переклали російською: "Во всей деревне Катеринка красавицей слыла...".

Перші катеринки могли відтворювати прості й одноманітні мелодії. Катеринкарів просто ненавиділи: їх було багато, й усі грали одне й те саме. Вони ж навмисне годинами грали під будинками багатіїв. Ті давали гроші, аби лиш докучливі музики пішли геть з-під вікон.

На блошиному ринку в Києві під катеринки-шарманки розігрували театральні постановки й акробатичні номери. За 5 коп. папуга, мавпочка або дресирована миша, яких мали при собі катеринкарі, витягували з мішечка зелені, сині чи червоні "квитки щастя", на яких було написано "пророцтво". Зазвичай щось на кшталт: "Якщо хочеш лишитися живим, ніколи не обертайся!" або "Бійся блондинів і брюнеток!".

Багатії давали гроші, аби лиш докучливі музики пішли геть з-під вікон

Епоха катеринок пішла на спад після 1877 року. Тоді американець Томас Едісон винайшов фонограф — прилад, який міг записувати й відтворювати людські голоси. На його основі згодом створили грамофон та патефон. Катеринки не витримали конкуренції з ними.

— Нині в Європі живе зо 25 справжніх майстрів катеринок, — розповідає  один із наймолодших із них, 45-річний румун Васіле Коколош. — Переважно це вже люди похилого віку, які продовжують сімейну традицію. Із 1992-го я продав до Англії, Канади, США та Швейцарії 28 катеринок. Нині їх купують або колекціонери, або музиканти, які виступають на концертах старовинної музики. Продаю по 5 тисяч євро. А відоміші майстри роблять інструменти й за 80 тисяч.

×