Ексклюзиви
Пʼятниця, 06 травня 2011 09:26

Картоплю вирощували задля квітів і вішали на різдвяну ялинку

Батьківщина картоплі — Південна Америка. Тамтешні індіанці за декілька тисячоліть до нашої ери із приморожених і потім висушених картоплин почали готувати основну свою їжу — "чуньо". Була вона такою вартісною, що слугувала замість грошей — як основна одиниця обміну.

"Сушене м'ясо без "чуньо" подібне до життя без кохання" — це індіанське прислів'я збереглося донині.

В Європі картоплю вперше згадано в книжці іспанського історика Педро Ч'єза де Лекон "Хроніка Перу", що вийшла 1553 року в місті Севільї. Розповідаючи, як конкістадори 1536-го завезли цю рослину на свій континент, де Лекон зазначає: "Паппа — це особливий вид земляних горіхів. Зварені, вони стають м'якими, як печений каштан. При цьому покриті шкіркою, не товщою за шкірку трюфеля". Трюфель — підземний трубчастий гриб, а паппа — назва картоплі мовою перуанських індіанців.

Формою бульб перша завезена до Іспанії картопля часто нагадувала людські фігурки, тож навіювала страх на забобонних жителів країни і не прижилася. В Італії перуанську "паппу" назвали "тартуфолі" — через зовнішню подібність до трюфелів. Звідти вона поширилася по всій Європі. Але її ще довго не їли. У Німеччині, приміром, картоплю спочатку вирощували задля квітів на клумбах перед палацами та в горщиках на підвіконнях. А позолочені плоди вішали на різдвяну ялинку. У Франції до кінця ХVІІ ст. квітами картоплі було модно прикрашати костюми й зачіски, складати з них букети.

На ринковій площі французького міста Мондидьє встановлено пам'ятник аптекарю Антуану Пармантьє (1737–1813). Завдяки його завзятій пропаганді французи почали масово вирощувати картоплю для їжі. Доти нею лише годували свиней. А прусський король Фрідріх Великий (1712–1786) іще раніше оголосив вирощування і споживання картоплі національним обов'язком німців. Саме цей овоч на початку ХІХ ст. в Європі спричинив демографічний вибух, кажуть експерти.

Російська цариця Катерина ІІ, німкеня за походженням, 1765-го видала наказ відправити до всіх губерній "земляних яблук на розплід". Під неї стали відводити найкращі землі від Балтики до Камчатки. Та толком не пояснили селянам, ані як її правильно вирощувати, ані як споживати. Вони часто труїлися її зеленими ягодами, бо гадали, що саме їх слід їсти. Усе це врешті-решт викликало так звані картопляні бунти. А проти розпорядження 1841 року "О мерах к распространению разведения картофеля" у північних губерніях імперії та на Приураллі й Поволжі повстали понад 500 тис. селян. Вони знищували картопляні поля й били чиновників. Крім росіян, бунтували марійці, чуваші, удмурти, татари, комі. Уряд вислав війська, запровадив розстріли.

В Україні картопляних бунтів не було. Бульбу поступово впровадили здебільшого німецькі колоністи. Спочатку на Півдні — колишніх запорозьких землях. Саме слово "картопля" — перекручене німецьке "картоффель".

Тарас Шевченко в написаному 1845 року посланні "І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм" про це згадує:

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров'я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров'ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить?

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

До появи в нас картоплі — у різних регіонах називають її бараболею, бандуркою, бульбою, мандибуркою — українці їли переважно каші з круп, страви з борошна й сирі та квашені овочі. Доки картопля не прижилася, в Україні її називали чортовим яблуком, земляною грушею, ріпою диявола, собачими яйцями. Коли ж уже стала "другим хлібом" — завдяки вдесятеро вищій за зернові врожайності — про її походження заговорили інакше.

— Бог створив бандурку на то, щоб і бідняк мав із кого шкуру дерти, — приміром, казали на Лемківщині.

Протягом ХІХ ст. картопля поширилася в Україні від Карпат до Слобожанщини. Найкраще ж родить на Поліссі. Тут навіть є звичай: щоб картопля вродила велика, під час садіння треба вибрати найбільш огрядну жінку й декілька разів стукнути її дупою об землю.

— У нас для картоплі почва підходяща, легка, піщана, — пояснює 68-річний Іван Кашпор із села Смяч Щорсівського району на Чернігівщині. — А на тяжолих черноземах вона хуже росте. І в жаркому кліматі тоже. Я був на Донбасі — помагав рідним картоплю збирать — так на десяти сотках зібрали чотири відра. Як горіх. А в нас земля хароша, легка, провітрюється. Раньше засаджували в колгоспі від 195 до 205 гектарів картоплею. А урожай давала з гектара 200–250 центнер.

1 500 000

Стільки ірландців загинули, за приблизними підрахунками, під час Великого голоду через неврожай картоплі в 1845–1849 роках. І стільки ж людей із країни-острова мусили емігрувати до Америки. У м'якому й вологому кліматі Ірландії картопля добре родила навіть на неплодючих ґрунтах. Тут нею швидко зайняли третину орних земель. Вона стала головним харчем ірландців. Та 1845 року з Мексики до Європи завезли фітофтороз — хворобу картоплі, спричинену паразитичними грибками. На острові загинув увесь урожай. Так тривало кілька років поспіль. Ірландці ж уже дуже залежали від картоплі, тому недорід призвів до катастрофи.

 

"Макарони то добриє, алє картошку не замєнят"

Років із 30 тому картоплю садили пізніше, ніж нині, — у середині травня, збирати починали у вересні. Тепер садять із кінця квітня й до травневих свят. Збирають у середині серпня.

— Сейчас клімат трошки крутанувся, — пояснює 68-річний Іван Кашпор із села Смяч Щорсівського району на Чернігівщині. — Прошлий год із-за погоди позна садили, патом була жара і вона порасла така, от як горох. Недоросла так як треба і урожай недобрала. А картошка у нас росте большая. Ми саділи калісь Темп — висококрахмальна, ладна. Як в кастре спячеш і разверньош — як пампушка. Одну картоплю з'їв із салом — і наївся.

— Без картошки нєльзя: макарони то добриє, алє картошку не замєнят, — додає дружина Кашпора 64-річна Тетяна. — У супи і барщі картошка обязатєльно. Мі робимо вареніки з картоплі: варять і товчуть картошку, добавіть муки і двоє яєць, добавім масла. А начінку робім з яблукамі, з капустою. Качаєм і на скаварадє печем.

Каже, що із сирої тертої картоплі й борошна в їхньому селі Смяч роблять смачний хліб. Радить додавати терту сиру картоплю до млинців і котлет. Із тертої сирої картоплі печуть деруни, із вареної готують картопляники або зрази. Начинка може бути м'ясна, з підсоленого сиру, гречаної або пшоняної каші. На Поліссі деякі господині печуть із картоплі навіть торти.

— А є так: розрєзать картоплю, а туди всєредіну сало і в мікроволновку або в духовку, а кращє в пєч, она кращє будє ад жаркого,— радить Тетяна Кашпор.

 

Зараз ви читаєте новину «Картоплю вирощували задля квітів і вішали на різдвяну ялинку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 814
Голосування Чим закінчиться зустріч Зеленського і Путіна?
  • Нічим. Все залишиться, як є
  • Україна піде на поступки Росії
  • Путіна переконають зупинити війну
  • Зеленський погодиться вписати особливий статус Донбасу у Конституцію
  • Президент зрозуміє, що з Путіним домовитись нереально. На Донбасі почнуть будувати стіну
  • Домовляться про газ, але не про Донбас
Переглянути
Погода