Із 14 дітей Лопе де Веги батька пережила одна донька

— О, милий, я так скучила, — красуня в розкішному плащі, з капюшоном на голові, увірвалася в будинок і кинулася з поцілунками до худорлявого, з борідкою юнака.

Він відступив у глибину кімнати й відштовхнув від себе жінку.

— Чому ти не сказала, що заміжня? І мені треба ділити тебе з ним?

— Я думала, ти знав, — жінка повисла на шиї в коханця і знову спробувала його поцілувати. — Забудь про це. Чоловік не дізнається, він у плаванні, ми можемо насолоджуватися одне одним. Життя таке коротке.

— Я не хочу ховатися, — він обернув її до виходу.

— Невже тобі не цікаво, що батько вирішив поставити одну з твоїх комедій? — зупинилася красуня і хитро усміхнулася.

Тепер уже він накинувся до неї з обіймами, підхопив на руки, закружляв по кімнаті. Це були 21-річний Лопе де Вега та його коханка Єлена Осоріо — донька власника мадридського театру Херосімо Веласкеса.

Лопе складає комедії у віршах з 13 років. Але їх поки що не розуміють і не хочуть ставити в театрі.

— Ким ти себе вважаєш? — накидався на нього батько Єлени, який взяв Лопе писарем. — Я сказав переписати мою комедію, а не виправляти її! Ти змінив усе: зміст, декорації, ти хочеш, щоб актори сміялися і плакали протягом вистави! Де таке чувано?

— Я хочу, щоб комедії стали ближчими до життя, з героями, схожими на нас, які вміють страждати і радіти! Скільки можна ділити твори на комедії і трагедії? Сама природа дає нам зразки, вона правдива. Тому треба наслідувати її й уникати всього штучного.

— Та є ж строгі правила мистецтва, які ще Арістотель установив, — не здавався старий.

— Коли я пишу комедію, то замикаю всі правила на три замки й виганяю зі своєї кімнати всіх римських драматургів, щоб не чути їхніх зойків, — жартував Лопе де Вега. — Давайте поставимо мою комедію у вашому театрі!

Й от тепер Веласкес здався. Послухався єдиної доньки, яка була актрисою його театру, і якій довіряв свої справи. Єлена знай нашіптувала жадібному старому, який талановитий цей де Вега і що з нього точно буде зиск.

— Добре, тільки один раз! Я й так ризикую, — погодився.

Але цього було достатньо. Публіка сприйняла комедію, де сцени раз по раз змінювалися, на одному подиху. Лопе де Вегу полюбили. Із 1585-го на всіх театральних сценах Мадрида йдуть виключно п'єси 23-річного драматурга. Його портрети іспанці вішають у своїх домівках. Стрункого, з темними і гарячими очима молодика обожнюють жінки. Шлють йому листи із зізнаннями в коханні й пелюстками троянд. Він же продовжує добиватися, щоб Єлена належала тільки йому.

— Давай утечемо, до Франції, до Америки, — просить її. — Я хочу, що ти була моєю дружиною, щоб діти носили моє прізвище.

— Ні, як можна покинути все, що в нас тут є? Ми можемо жити так і далі.

— Єлено, я знаю, що батько підкладає тобі в ліжко багатих коханців, щоб заробляти на тобі. Але пробачу, якщо підеш зі мною.

— Забирайся! Більше не хочу тебе бачити! — розлючена, що її викрито, жінка виставляє його за двері.

За день Лопе де Вега дізнається, що Єлена завела нового коханця, і "не бажає мати справ із віршомазом" — тобто ним. І тоді мститься: під час вистави, коли півміста зібралося в новому театрі Веласкеса, виходить на балкон і читає памфлет:

Купить красавицу хотите?

Проблемы в том в Мадриде нет.

Свою вы ставку назовите,

счастливый выпадет билет.

Отец родной торгует дивой

да и цена невелика:

десятку просит, три дуката

и шелкового полотна.

Аркуші з віршем летять у натовп. На ранок їх перечитує весь Мадрид. Висміяна жінка та її батько подають до суду за образу. Лопе де Вегу оголошують у розшук, ловлять, суд виносить вирок: за наклеп вісім років вигнання з Мадрида.

Але не той характер був у зухвалого Лопе, щоб здатися. Через три місяці він таємно повертається і зустрічає свою подругу дитинства Ізабеллу де Урбіне — доньку дворянина. Та давно закохана в нього, але через суперницю Єлену не могла зізнатися в почуттях. Тепер же вона відкриває своє серце. Лопе пропонує їй утекти з Мадрида, бо знає, що впливовий батько Ізабелли ніколи не погодиться на їхній зв'язок. Вони сідлають коней і кілька днів добираються до моря, щоб сісти на якесь судно. Уже на березі їх доганяють посланці батька Ізабелли. Але пізно — пара вже встигла одружитися. Їм дають спокій. Молодята осідають у провінції. Та надто пристрасний темперамент у Лопе, щоб бути вірним дружині. Він починає її зраджувати. Коли Ізабелла за шість років помирає, він п'ять років холостякує. А потім одружується вдруге — на доньці багатого м'ясника Хуані Гуардо. Зберігати вірність цій дружині він теж не збирається. Кожній із коханок присвячує свої твори, але ніколи не називає їх справжніми іменами, щоб не сварилися. Хуана помирає при пологах.

Останнє його кохання — поетка-красуня Марта де Неварес, з очима кольору моря. Їхній роман тривав 16 років, до самої її смерті. Марта покинула свого чоловіка й жила в будинку Лопе. Але невдовзі її підкосила невідома хворобою, що призвела до сліпоти і втрати розуму. Драматург сам доглядав дружину. Коли її не стало, був безутішним, його не вабили, як колись, молоді красуні, і вже не прагнув нічиїх обіймів. Нещастя посипалися на голову Лопе де Вега. Його син Філікс потонув у корабельній аварії з ловцями перлів. Донька Марчелла зневажала батька за його походеньки й пішла в черниці. Іншу доньку — Антонію Клару в 16 років викрав і зробив утриманкою придворний вельможа. Звільнити її батько не міг, бо цю витівку прикривав сам король. Драматург не міг винести переживань і вирішив померти. Він покаявся в гріхах і перестав їсти. Від голоду й помер у Мадриді 27 серпня 1635 року.

Із 14 дітей Лопе де Веги від різних жінок пережила батька лише одна донька.

×