"В іспанського дворянина може нічого не бути, але накрохмалений комір він мати мусить" — у ХVІ–ХVІІ ст. ця приказка облетіла всю Європу. Радіус такого коміра спочатку не перевищував 15 см, згодом розрісся до 25–30 см і дістав назву "млинові жорна". Був переважно білим, зрідка з легким відтінком рожевого чи блакитного.
Його виникнення пов"язують з якоюсь знатною іспанською дворянкою, яка нібито мала негарну шию. Аби приховати цю ваду, вона просто зібрала навколо шиї мереживо, закріпивши його під підборіддям. Із таким коміром неможливо було нагнутися, повернутися чи бодай кивнути головою.
Іспанські гофровані комірці й манжети швидко ввійшли в моду європейських аристократів обох статей. "Млинові жорна" надавали обличчю поважності, а рухи робили повільними та плавними. Комір також свідчив про охайність його власника. Бо ванну в ті часи аристократи приймали лише декілька разів на рік. Бо частіше, вважали тоді, шкодить здоров"ю.
3 
35413
Коментарі
1