Ексклюзиви
Вівторок, 08 квітня 2008 15:00

Гофрований комір називали "млиновими жорнами"

  Ель Ґреко ”Портрет Дона Родріґо Васкеса”, 1600–1610 роки. Білий гофрований комір підкреслює блідість обличчя, що мало свідчити про знатність зображеного
Ель Ґреко ”Портрет Дона Родріґо Васкеса”, 1600–1610 роки. Білий гофрований комір підкреслює блідість обличчя, що мало свідчити про знатність зображеного

"В іспанського дворянина може нічого не бути, але накрохмалений комір він мати мусить" — у ХVІ–ХVІІ ст. ця приказка облетіла всю Європу. Радіус такого коміра спочатку не перевищував 15 см, згодом розрісся до 25–30 см і дістав назву "млинові жорна". Був переважно білим, зрідка з легким відтінком рожевого чи блакитного.

Його виникнення пов"язують з якоюсь знатною іспанською дворянкою, яка нібито мала негарну шию. Аби приховати цю ваду, вона просто зібрала навколо шиї мереживо, закріпивши його під підборіддям. Із таким коміром неможливо було нагнутися, повернутися чи бодай кивнути головою.

Іспанські гофровані комірці й манжети швидко ввійшли в моду європейських аристократів обох статей. "Млинові жорна" надавали обличчю поважності, а рухи робили повільними та плавними. Комір також свідчив про  охайність його власника. Бо ванну в ті часи аристократи приймали лише декілька разів на рік. Бо частіше, вважали тоді, шкодить здоров"ю.

Зараз ви читаєте новину «Гофрований комір називали "млиновими жорнами"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода