Останній революціонер ХХ ст. Ернесто Че Ґевара в аргентинському місті Росаріо народився випадково. Донья Селія, дружина заможного власника плантації чаю мате Ернесто Ґевари Лінча, конче хотіла, аби її первісток з"явився на світ у столиці країни Буенос-Айресі. Але зі свого ранчо в провінції Місьйонес, що на кордоні з Парагваєм, встигають із чоловіком подолати лише трохи більше половини шляху. Пологи застали донью Селію в Росаріо 14 червня 1928 року. Сина назвали, як і батька, Ернесто.
2-річним хлопчик переносить перший напад астми, яка переслідуватиме його до кінця життя. Згодом лікарі радять сім"ї змінити клімат. Родина перебирається до Альта-ґрасії — одного з найкрасивіших міст провінції Кордова, що за 700 км від столиці Аргентини.
Донья Селія сама береться за освіту сина: через напади астми він не може регулярно ходити до школи. Та всупереч недузі хлопець займається футболом і реґбі. Захоплюється літературою, математикою, поезією. Зніженим і хворобливим хлопцем із родовитої сім"ї — в роду матері був останній віце-король Перу — оволоділа мрія врятувати світ.
Ернесто не мав музичного слуху. Навчився танцювати лише танго. Якось на вечірці він хотів запросити дівчину, яка йому сподобалася. Друг це помітив і жартівливо підморгнув. Ґевара зрозумів: грає танго. І танцював його з дівчиною під зовсім інший мотив.
1946-го він вступає на медичний факультет університету в Буенос-Айресі. На канікулах подорожує. Одну велику мандрівку здійснює на велосипеді з моторчиком. Наймається моряком на корабель торговельного флоту. Повернувшись, швидко закінчує університет: із вересня 1952-го до березня 1953-го, щоб отримати диплом лікаря-хірурга, здає з півтора десятка предметів. Далі можна було розпочати розмірене життя, бо лікар в Аргентині завжди добре заробляв. Але Ґевара їде до Гватемали захищати уряд президента Арбенса, який відібрав землі американської компанії.
У Гватемалі Ернесто стає Че. Цим коротким вигуком, який аргентинці часто вживають у розмові, жителі Центральної Америки зверталися до будь-якого земляка Ґевари. Ернесто перетворює цю частку на власне ім"я. Після поразки Арбенса Че вирушає до Мехіко. Там працює книгопродавцем, вуличним фотографом, лікарем. Знайомиться із братами Кастро. Ті розробляють план повалення диктатури Батісти на Кубі.
Після тижневого плавання яхта "Ґранма" пришвартовується у південно-східній частині острова. Десант потрапляє в засідку. Повстанці, що залишилися живими, сховалися в лісистих горах і почали 25-місячну боротьбу.
Увесь цей час батьки Ернесто майже не отримували від нього звісток. 31 грудня 1958 року близько півночі в двері їхнього будинку постукали. Відкривши двері, батько Ернесто на порозі побачив конверт. "Дорогі батьки! — писав син. — Самопочуття чудове. Витратив два, залишилося п"ять. Проте моліться, щоб Бог був аргентинцем. Міцно обіймаю, Тете". Ґевара часто повторював, що в нього, як у кішки, сім життів. "Витратив два, залишилося п"ять" означало: Ернесто був двічі поранений.
Наступного дня на Кубі перемогла революція. За легендою, Фідель Кастро зібрав соратників і запитав:
— Чи є серед вас хоч один економіст?
Че першим підняв руку, бо замість "економіст" почув "комуніст". А потім відступати було пізно.
Він стає другою після Фіделя людиною на Кубі. Ходить у військовій формі й разом із простими робітниками працює на збиранні цукрової тростини. Там його починають називати "команданте".
Та Че вірив, що кубинський досвід можна повторити в інших країнах "третього світу". Він пише прощального листа Фіделю Кастро і відправляється в Африку. Готує конголезьких партизан. Операція закінчується провалом. Че знову опиняється в Латинській Америці — у відрізаній від світу Болівії, якою править диктатор Рене Баррієнтос. Усі 11 місяців перебування там його загін переслідують треновані американцями рейнджери. 8 жовтня 1967 року Ґевара потрапляє в полон. Виснажений, він ледь рухається, давно без ліків від астми. Був поранений.
У найближчому селі Че замкнули в школі. Останньою співрозмовницею Ґевари була молода вчителька Хулія Кортес. На класній дошці було написано: "Я вже вмію читати". Че усміхнувся: "Слово "читати" написане з наголосом. Це помилка". 9 жовтня унтер-офіцер Маріо Теран застрелив команданте. Тіло Ґевари виставили на загальний огляд. Індіанцям Че нагадував Христа, і вони зрізали пасма його волосся на амулети. 11 жовтня тіла Че та шістьох його соратників поховали в братській могилі на злітно-посадочній смузі аеродрому в околицях селища Вальє-Ґранде. Зрівняли із землею і залили асфальтом.
Болівійський диктатор, аби переконати світ у смерті Че Ґевари, звертається по допомогу до аргентинських поліцейських експертів. Їм дали щоденник революціонера, посвідчення особи й руки, відтяті від уже похованого тіла. Зіставивши відбитки пальців, що вже були схожі на "висохлий виноград", і відбитки на посвідченні, аргентинці підтвердили: Че Ґевара мертвий.
Торік у Болівії в лікарні Санта-Крус, побудованій кубинцями, хірурги з країни Фіделя Кастро безкоштовно прооперували хворого. Йому видалили катаракту й повернули зір. Пацієнтом був Маріо Теран — той самий унтер-офіцер, який 40 років до того застрелив Ернесто Че Ґевару.
Че був одружений двічі
"Не забувай, що ту легку сверблячку, яку називаємо сексуальністю, потрібно час од часу чухати, інакше вона вийде з-під контролю і призведе до справжніх неприємностей", — писав Че Ґевара в листі другові. Першим коханням Ернесто була Чінчіна — донька одного з найбагатших поміщиків Кордови. Саме він, хворобливий, кудлатий юнак зі 164 см зросту, а не хтось із "крутіших" однолітків, полонив її серце. Однак, Ернесто вже хотів рятувати світ, і їхні життєві шляхи розійшлися.
Свою першу дружину — перуанку Ільду Ґадеа — Че Ґевара зустрів у Гватемалі. Вона, власне й "заразила" його марксизмом. 1955-го Ернесто й Ільда одружилися, а через півроку в них народилася донька — Ільдіта.
Коли команданте партизанив на Кубі, в нього зав"язався роман із медсестрою Алеїдою Марч. Він розлучається з Ільдою й одружується з Алеїдою. Вона народила йому чотирьох дітей: двох хлопчиків та двох дівчат. Нині Алеїда очолює Центр дослідження життя та діяльності Ернесто Че Ґевари, який розташований у тому ж будинку в Гавані, де вони разом прожили шість років. У березні 2008-го Марч видала книгу мемуарів, у якій розповіла про своє життя із Че.
— Я ніколи не давала і не збираюся давати інтерв"ю репортерам. Усе, що я хотіла сказати, написано в цій книзі, — сказала на презентації Алеїда.
Че вважав, що чоловік не зобов"язаний усе життя жити тільки з однією жінкою:
— Він був би звичайною твариною, якби нав"язав собі це обмеження, — пояснював.
Останньою жінкою Че стала Тамара Бідер, більш відома як Таня Бунке. Вони познайомилися в Берліні, де Ґевара очолював кубинську торговельну делегацію, а вона була студенткою. Після зустрічі Тамара переїжджає на Кубу. Працює перекладачем, а згодом Ґевара навчає її тактики партизанської війни. Саме вона готувала в Болівії базу для партизанів, а потім пішла із Че в гори, де разом із ним і загинула. Через 30 років їх разом поховають у мавзолеї в Санта-Кларі.
Ніхто з дітей команданте не пішов у політику. Ільдіта вже померла, Алеїда — лікар, а старший син Каміло — юрист. Він слідкує за використанням імені свого батька. Селія — ветеринар, торік перебралася до Аргентини, на батьківщину батька.
Останки полеглих партизанів 1997 року кубинський уряд перевіз з Болівії в Гавану. Скелет з биркою "Е-2" ідентифікували як останки Че Ґевари. На урочисте перепоховання в місті Санта-Клара, де під час кубинської революції команданте здобув найвизначнішу перемогу, прийшли сотні тисяч людей. Прибули також вдова французького президента Франсуа Міттерана й земляк Че Ґевари форвард Дієґо Марадона.
Колишній агент ЦРУ Ґуставо Віллольдо, який брав участь в операції з ліквідації Че Ґевари, торік у жовтні виставив на аукціон пасмо волосся Ернесто. 40 років він зберігав його в записнику. На продаж виставив і вирізки з тогочасних газет, фотографії трупа Че й відбитки його пальців, а також карту, за якою вистежував команданте в джунглях. Пасмо волосся за $100 тис. купив власник книгарні з американського міста Х"юстона 61-річний Біл Батлер.
1928, 14 червня — народився Ернесто Ґевара в місті Росаріо, Аргентина. Був первістком подружжя Ернесто Ґевари Лінча і Селії де ла Серни. Мав двоє братів і двох сестер
1953 — закінчує навчання в Національному університеті Буенос-Айреса
1955 — одружується з Ільдою Ґадеа
1956–1959 — бере участь у визвольній війні на Кубі, двічі поранений
1959 — одружується з Алеїдою Марч
1965, 1 квітня — пише прощальні листи батькам, дітям, Фіделю Кастро
1967, 9 жовтня — розстріляний рейнджером Маріо Тераном у поселенні Іґера в Болівії
5 
35413
Коментарі
1