10-річний Александр Кеттлер бавився на горищі у бабусі в містечку Діпгольц на півночі Німеччини. Зацікавився, що у старій скрині в темному кутку. Коли відкрив саркофаг, побачив, що його кришка оздоблена єгипетськими ієрогліфами. Усередині лежало щось, загорнуте в тканину. Відгорнувши край полотна, Александр злякався: там були муміфіковані останки людини. Також знайшов у скрині посмертну маску й канопу — посудину для зберігання внутрішніх органів муміфікованого тіла.
Його батько стоматолог Вольфганґ Лутц Кеттлер пояснив, як мумія могла потрапити на горище:
— Мій батько бував у Північній Африці і привозив звідти всілякі дрібнички. Але ми ніколи не цікавилися, що це за скриня.
Стародавні єгиптяни почали муміфікувати тіла покійних у середині IV тисячоліття до н. е. Вони вірили, що після смерті потрапляють у потойбічний світ, але для цього тіло померлого мало бути впізнаваним. Процес муміфікації померлих описав давньогрецький історик Геродот, якого називають "батьком історії". Мерцям, що належали до еліти, через ніздрі залізним гачком виймали головний мозок. Потім крізь розріз у животі вичищали черевну порожнину від внутрішніх органів. Серце, легені, шлунок, кишечник і печінку поміщали у канопу. Перш ніж покрити сіллю, внутрішні органи промивали у вині зі спеціями. Щоб надати мумії людської форми, її набивали тканиною. А за сорок днів, обмотавши бинтами, клали у труну.
Попервах муміфікували переважно заможних людей, бо процес був дорогим і бідні не могли собі дозволити. Іноді також муміфікували тварин, щоб супроводжували колишніх господарів у загробному житті. Коли почали муміфікувати померлих середнього класу, їм не вилучали внутрішніх органів, а за допомогою клізми вводили в тіло кедрову олію, що діє як скипидар. У черевну порожнину трупів бідняків уливали сік редьки.
Нещодавно канадські науковці з'ясували, що давні єгиптяни відкрили Геродотові не всі таємниці муміфікування. З'ясували, що як багатіям, так і біднякам виймали нутрощі через черевну стінку, вельмож частіше чистили через анус. Антропологи звернули увагу, що кедрову олію застосовували рідко. Про це свідчила відсутність слідів дії цієї речовини в муміях. Також не всі вони були без мозку і серця.
— У чверті мумій серце та п'яту частину головного мозку залишали в тілі, — розповідає Ендрю Вейд, один із дослідників. — Мабуть, мерців з еліти, зберігаючи їм ці органи, таким чином відмежовували від середнього класу. Йому також стала доступна муміфікація.
Водночас антропологи підтверджують свідчення Геродота й інших античних авторів, що тіло натирали пальмовим вином, содою, сіллю, а черевну порожнину заповнювали деревною стружкою і пахощами.
3 
1
Коментарі