Ексклюзиви
Пʼятниця, 09 грудня 2011 10:21

"Джентльменів удачі" не хотіли показувати через блатні слова

"Жовтою середньоазійською пустелею крокував лисий верблюд. На верблюді сиділи троє у східних халатах і тюбетейках. За кермом (тобто біля шиї) сидів ватажок — "злодій у законі" й "авторитет" на прізвисько Доцент. Між горбами зручно вмостився шахрай середньої руки Хмир, а біля хвоста, тримаючись за горб, приткнувся кишеньковий злодій Косий". Режисер Георгій Данелія диктував своїй молодій колезі Вікторії Токаревій початок сценарію комедії "Джентльмени удачі". Поруч сидів його друг — режисер Олександр Сєрий, який мав її знімати.

Сєрий недавно вийшов із в'язниці. Чотири роки відсидів за бійку. Покалічив у ній архітектора, якого приревнував до своєї нареченої Марини. Та його дочекалася, вони побралися. Однак із роботою в Сєрого були проблеми — знімати режисерові не давали.

— Я розумів, якщо в Шурика буде твердий, "вєрняковий" сценарій, то з'явиться шанс, — розповідав Данелія, який із однокурсниками вирішив виручити друга.

За помічницю взяв сценаристку Вікторію Токареву. У сюжеті про пригоди в'язнів-утікачів хотіли максимально використати "зеківський" досвід Сєрого.

— Ми писали комедію, — згадував Георгій Данелія. — І я дав собі волю — вставляв у сценарій перевірені ходи, ті, що завжди викликають сміх: двійники, переодягання чоловіків у жіночий одяг. Я випендрювався перед Токаревою, і вона сміялася так, що в собаки, який гуляв на сусідньому балконі, через тиждень стався нервовий розлад. Господарі викликали лікаря. Він виписав псові заспокійливі краплі й звелів на балкон його більше не випускати.

Коли сценарій був готовий, на кіностудії "Мосфільм" надрукували 80 його копій. Уже через день їх усі розтягли. Знову надрукували — знову зникли. А потім Данелії зателефонував знайомий із Міністерства оборони й попросив дати почитати і йому.

— Щойно був у начальника, він читає й ірже, як кінь.

— То візьми в нього!

— Там знаєш яка черга! Заступники!

— А як сценарій потрапив у ваше міністерство?

— Чорт його зна. Приніс хтось.

Виявилося, Сєрий дав почитати сценарій своєму сусідові-військовому.

Із Міністерства внутрішніх справ СРСР консультантом стрічки "Джентльмени удачі" призначили підполковника Іллю Голобородька.

Той сценарій схвалив, але сказав режисерові Сєрому, що йому — людині творчій — не завадило б з'їздити в колонію, на "зону": тиждень-другий сьорбнути баланди й подивитися, як живуть зеки. Сєрий не наважився зізнатися, що він це знає, бо ж сидів. Удав, ніби поїхав на зону, а сам два тижні пробув у готелі.

Блатний жаргон у картині з'явився завдяки Олександрові Сєрому. Навіть гасла в камері — "На свободу — с чистой совестью", "Запомни сам, скажи другому, что честный труд — дорога к дому" — він теж "списав" із того, що бачив, відбуваючи ув'язнення.

Сценарій "Джентльменів удачі" створювали під наперед обраних акторів. Головного героя — кримінального авторитета Доцента і як дві краплі води схожого на нього завідувача дитсадка Трошкіна — мав грати Євген Леонов. Косого — Савелій Крамаров, Хмиря — Георгій Віцин, а Алібабу — Фрунзік Мкртчян.

З останнім виникли проблеми: Мкртчяна не відпускали з Єревана на зйомки, бо мав брати участь у святкуваннях 50-річчя утворення Вірменської РСР. А підполковник міліції Голобородько наполягав, щоб у комедії знімався Фрунзік. Узявся сам усе владнати. Наступного дня Мкртчян зателефонував Данелії:

— Гія, скажи міліції, що я не потрібен! — істерично кричав у слухавку. — Мені їхній міністр двічі дзвонив, сказав, що дуже просить. Якщо відмовлюся — образиться, і ДАІ мене на кожному кроці штрафуватиме.

І Данелія сказав Голобородькові, що Фрунзік Мкртчян уже не потрібен. А на "Мосфільм" з усього СРСР унадилися "лица кавказской национальности" — претенденти на роль "дрібного розкрадача соціалістичної власності Василя Алібабайовича Алібаби", який із зони з Доцентом і його подільниками втік за компанію:

— Все побежали, и я побежал.

Урешті-решт відібрали актора-татарина Раднера Муратова.

— Ніколи не забуду, як нас опускали в цементний розчин, — згадував він зйомки сцени втечі чотирьох зеків. — Я зрозумів: актори такий народ — якщо роль добра, куди хочеш залізуть. Підкотила цистерна зі звичайною хлібною закваскою, підфарбованою зеленою цибулевою есенцією. Рідина була терпка, липка. Пам'ятаєте: "Какой хороший цемент, не отмывается совсем!" А ми справді зішкрябували цю гидоту із себе хвилин 40. Туди-сюди, а Віцина немає. Він, виявляється, і далі сидів у цистерні, бо хтось йому сказав, що цей розчин — на 23 лікарських травах і що це на 15 років додасть молодості.

На зйомках епізоду, коли рецидивісти-втікачі мали на морозі голі до пояса робити зарядку, актори вирішили схитрувати. Надворі було -17°С. Тож Леонов, Віцин і Крамаров пошепотілися й вирішили не скидати фуфайок, коли будуть перед камерами. Але попередити про це Муратова не встигли — він вийшов на знімальний майданчик майже перед самою командою "Мотор!". Раднер швидко роздягнувся і перший вискочив на мороз. Довелося решті трьом скидати фуфайки. Правда, потім вони помстилися Муратову-Алібабі — Крамаров-Косий підкрався до нього і тут-таки, перед камерою, натер снігом. А Віцин-Хмир, щоб веселіше було, почав натирати Косого. Цей дубль і ввійшов у фільм.

Зйомки ледь не застопорилися через верблюда. Знімати цю сцену прибули до Самарканда — всі вважали, що в цьому узбецькому місті знайти "корабля пустелі" буде просто. Однак єдиного верблюда відшукали тільки в зоопарку. За сценарієм, він мав плюнути в Косому в лице. А ніяк не хотів. Тож плювок у кадрі — насправді спінений на обличчі Савелія Крамарова шампунь.

Із верблюдом мали й такий клопіт: Євгена Леонова так і не вдалося на нього посадити — актор відмовлявся вилізти між горби і подолати бодай 100 м. Тому Крамаров і Віцин перед камерою їхали на справжньому верблюді, а Леонова везли поряд на спині когось зі знімальної групи.

Держкіно понад півроку тримало "Джентльменів удачі" на полиці — через надмір тюремного жаргону. Долю комедії вирішив тодішній генсек Леонід Брежнєв. Він подивився її в себе на дачі й "дав добро" — випускати на екрани. Мовляв, усі ці слова знає кожен хлопчисько. 13 грудня 1971 року в московському кінотеатрі "Россия" відбувся прем'єрний показ "Джентльменів удачі". І невдовзі Радянським Союзом гуляло:

— Рога поотшибаю, пасть порву, моргалы выколю! Всю жизнь работать на лекарства будешь!

 

65 200 000

глядачів, за приблизними підрахунками, подивилися кінокомедію "Джентльмени удачі" 1972-го. Того року фільм став лідером радянського кінопрокату. За кошторису 400 тис. крб стрічка за рік принесла близько 30 млн крб прибутку. На початку прокату спекулянти в касах кінотеатрів зранку скуповували всі квитки на цю картину по 20 коп., а ввечері продавали їх із рук по 3 крб.

 

Зараз ви читаєте новину «"Джентльменів удачі" не хотіли показувати через блатні слова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

11

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 164
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути