Мікеле Пуччіні мріяв зробити зі свого старшого сина Джакомо композитора. Та хлопчик ріс вертлявим, всадити його за фортепіано було годі. Тоді батько поклав на клавіші монетки й запропонував синові їх познімати. Гра малому сподобалася, і незабаром його пальці жваво забігали по клавішах.
Однак порадіти успіхам сина Пуччіні не встиг. Коли Джакомо виповнилося шість років, Мікеле помер, залишивши дружину із шістьма дітьми на руках. Пенсії вдови на життя не вистачало. Аби допомогти родині, 10-річний Джакомо влаштовується органістом до церкви монахів-бенедиктинців у рідному місті Лукка на півночі Італії. Талант малолітнього музиканта привернув увагу прихожан, і його стали запрошувати до різних парафій та інших міст.
Якось хлопець дізнався, що в місті Піза йде грандіозна постановка "Аїди" Джузеппе Верді. Аби послухати оперу, Джакомо пройшов пішки 20 км. Вистава справила на нього таке враження, що того ж вечора Пуччіні вирішив, що в майбутньому писатиме лише опери.
Завдяки клопотанням матері та місцевого мецената 22-річний Джакомо отримує королівську стипендію на навчання в Міланській консерваторії. Разом із Пуччіні до Мілана вирушають його брат і кузен. Хлопці знімають дешеву кімнату. Із господарями не пощастило. Хазяїн розкривав їхні листи, витягав звідти гроші. Господиня забороняла не лише грати вечорами, а й топити грубку, щоб не закоптити меблі. Удень під звуки рояля, що приглушували тріскіт олії на сковороді, хлопці готували їжу, а паливо доводилося приносити у валізі.
Аби звести кінці з кінцями, Пуччіні дає уроки музики. 1884-го шкільний приятель Нарцисо Джеміані просить Джакомо навчити його 24-річну дружину Ельвіру грати на фортепіано. Після народження двох дітей — Ренато та Фоски — вона засумувала, і чоловік придумав їй таку розвагу. Невдовзі Джакомо захоплюється своєю ученицею. Вони таємно зустрічаються. Того ж року Пуччіні закінчує свою першу оперу "Вілліси" та їде на її прем"єру до Мілана. Постановка привертає увагу відомого видавця. Він замовляє композиторові ще одну оперу та платить пристойний гонорар.
Пуччіні залишає місто й оселяється в тихому селі Торре дель Лаґо неподалік від Пізи. Та невдовзі від Ельвіри приходить лист. Вона пише, що не може забути Джакомо. Після кількох таємних побачень Ельвіра кидає чоловіка із сином, забирає доньку й перебирається до Пуччіні. А в грудні 1886-го народжує йому сина Антоніо. Та побратися їм не вдалося: Ельвіра не могла офіційно залишити чоловіка, бо в тодішній Італії не давали розлучень.
Тим часом у театрах з успіхом іде нова опера Пуччіні "Манон Леско". За нею з"являються "Богема", "Тоска" та "Мадам Батерфляй".
Він стає найвідомішим композитором Італії. Його запрошують викладати до Міланської консерваторії й очолити ліцей у Венеції. Але Пуччіні відхиляє обидві пропозиції, віддаючи перевагу родинному щастю на новій віллі в Торре дель Лаґо, полюванню та риболовлі.
1904-го помирає чоловік Ельвіри, і вони із Пуччіні беруть шлюб. Та з часом стосунки в подружжя псуються. Джакомо часто відлучається з дому, біля нього крутяться гарненькі співачки й танцівниці. У нього час від часу з"являються коханки. Ельвіра ревнує та влаштовує сцени.
У жовтні 1908-го до будинку Пуччіні наймається молода покоївка Дорія Манфреді. Невдовзі Ельвіра починає підозрювати, що чоловік закрутив із нею роман. Вона влаштовує дівчині бучу, виганяє її, а потім розносить по всій околиці, що та повія. Знеславлену Дорію ніхто не хоче наймати на роботу. Вона шукає захисту в родині, церкві, у самого Пуччіні. Та композитор більше турбується тим, що йому заважають працювати, а батьки замикають дівчину вдома. Дорія з горя труїться. Тоді Манфреді подають на родину Пуччіні до суду за наклеп. Експертиза доводить, що дівчина померла незайманою, й Ельвіру засуджують до п"яти місяців тюрми. Аби виручити дружину, Пуччіні платить родині покоївки компенсацію "за моральні збитки" у розмірі 12 тис. лір. Ельвіру звільняють, та вся ця історія сильно вдаряє по здоров"ю композитора. Він впадає в депресію, загострюється давня хвороба горла, що згодом переростає в рак.
Пуччіні пише опери "Ластівка", "Дівчина із Заходу", "Джанні", та вони поступаються минулим шедеврам. 1920-го, уже смертельно хворий, маестро захоплюється новим сюжетом, на який його надихнула комедія Карло Гоцці "Турандот". Однак оперу не встигає закінчити.
Восени 1924-го Пуччіні їде лікуватися до Брюсселя. Опромінення радієм спочатку приносить полегшення, здається, хвороба відступила. Та невдовзі стає зрозуміло, що без операції не обійтися. Вона проходить нібито вдало. Протягом перших чотирьох днів композиторові стає краще. Він уже сидить у кріслі, намагається розмовляти. Але раптом із ним трапляється інфаркт, і 29 листопада 1924-го Пуччіні помирає на руках дітей Антоніо та Фоски.
Джакомо Пуччіні часто їздив за кордон дивитися, як там ставлять його опери. Якось у Лондоні він побачив п"єсу американського драматурга Давида Беласко "Гейша" про юну японку Чіо-Чіо-Сан. За легкість і красу американські офіцери прозвали її Батерфляй (Метелик). Покохавши лейтенанта Пінкертона, вона народжує йому сина, зрікається своєї віри та родини. Та невдовзі коханий кидає її й через три роки повертається до Японії з молодою дружиною, аби забрати сина. Приголомшена Чіо-Чіо-Сан накладає на себе руки.
Сюжет захопив композитора, й він вирішив за мотивами п"єси створити оперу. Робота над "Мадам Батерфляй" ("Чіо-Чіо-Сан") затяглася. Пуччіні часто виїжджав на репетиції та спектаклі. До того ж він придбав автомобіль і став завзятим гонщиком. У лютому 1903-го, у період активної праці над новою партитурою, композитор потрапив у аварію і зламав ногу. Оперу вдалося дописати лише через рік. 17 лютого 1904-го в міланському театрі "Ла Скала" відбулася прем"єра "Мадам Батерфляй". Опера провалилася — глядачам вона здалася затягнутою та занадто ліричною. У залі лунали свистки.
Друзі вмовили маестро переробити твір, а на головну партію запросити прославлену українську співачку Соломію Крушельницьку. Повагавшись, Пуччіні затверджує її на головну роль.
29 травня на сцені театру "Ґранді" в місті Брешія на півночі Італії відбулася прем"єра оновленої "Мадам Батерфляй". По її закінченні Соломія Крушельницька разом із Пуччіні виходили на біс 17 разів. Наступного дня італійські газети писали: "Українка рятує "Чіо-Чіо-Сан".
1858, 22 грудня — Джакомо Пуччіні народився в м. Лукка на півночі Італії в родині композитора. Батько майбутнього музиканта славився в місті як автор двох опер і засновник першої міської музичної школи. У родині Пуччіні з середини XVIII ст. професію композитора передавали в спадок старшим синам
1877 — дебютує зі своїм першим хоровим твором
1880–1883 — навчається в Міланській консерваторії
1884 — знайомиться з Ельвірою Бонтурі, дебютує в Мілані з оперою "Вілліси"
1924, 29 листопада — помирає в Брюсселі, похований у Торре дель Лаґо в домовій церкві
1926, 25 квітня — відбулася прем"єра останньої опери Пуччіні "Турандот", яку закінчив композитор Франко Альфано
2 
1
Коментарі
1