На початку 1960-х у СРСР було два "кукурузники": український літак Ан-2, який розпорошував над полями отрутохімікати й гербіциди, та перший секретар Микита Хрущов. Про його надмірне захоплення кукурудзою й інші почини люди розповідали анекдоти.

— Правда ли, что за последнее время здоровье Хрущева ухудшилось?

— Да. Он страдает грыжей от поднятия целины, язвой желудка от кукурузы, одышкой от соревнования с Америкой и словесным поносом неизвестно от чего.

Або такий:

— Товарищ Хрущев, а папа говорит, что вы запустили не только ракету, но и сельское хозяйство.

— Мальчик, передай папе, что я сажаю не только кукурузу!

Вважають, що кукурудза "покорила" радянського керівника в Америці, де він побував із офіційним візитом 1959 року. Микита Сергійович відвідав господарство фермера Роквела Гарста у штаті Айова. Американець продемонстрував гостеві поля гібридних сортів кукурудзи й нібито мовив:

— Кукурудза — цариця ланів!

Цей афоризм Хрущов згодом повторив на партійному пленумі. Також візитера вразили дорідні корови — про таких радянські колгоспники могли хіба що мріяти.

— Чим ви їх годуєте? — приголомшено запитав керівник супердержави.

— Кукурудзяним силосом!

Повернувшись додому, перший секретар нібито наказав засіяти кукурудзою весь Радянський Союз.

Насправді ще 1949 року, коли Микита Хрущов керував Україною, він завдяки кукурудзі врятував республіку від голоду. А очоливши СРСР, вирішив перетворити її на головну сільськогосподарську культуру, про що заявив на лютнево-березневому пленумі ЦК КПРС 1954 року.

1963-го відкрилися кафе, в яких можна було "отведать кукурузных конфет"

У США Хрущов лише переконався у правильності свого "кукурудзяного" курсу. Заявив, що цю культуру слід запроваджувати силою, як російський цар Петро І — картоплю. "Держись, корова из штата Айова!" — під таким гаслом у СРСР стартувала "кукурудзяна лихоманка".

"Хрущ", як його називали в народі, наказав скоротити посіви жита й пшениці, замість них сіяти кукурудзу. І не тільки на півдні України, де кліматичні умови подібні до штату Айова, а всюди — від Казахстану до Чукотки. Селекціонерам наказано було вивести спеціальні сорти, придатні для північних районів.

З"явилися численні радіопрограми, документальні стрічки й навіть мультфільми, які вихваляли рослину-фаворитку. У РАЦСах батьків закликали називати дітей новим іменем — Кукуцаполь (скорочення від російського "кукуруза — царица полей").

Із 1955-го по 1962-й площі, відведені під кукурудзу, збільшилися вдвічі: з 18 до 37 млн га. Але експеримент провалився, бо теплолюбива "цариця ланів" не давала врожаїв на холоді. Уже восени 1962-го почалися перебої з хлібом. 4 жовтня ЦК КПРС і Рада міністрів видали постанову "О наведении порядка в расходовании ресурсов хлеба". Нею обмежено продаж хліба не більш як 2,5 кг в одні руки. Чотири з половиною десятиліття тому білий хліб взагалі зник із прилавків, а в чорний підмішували кукурудзяне та горохове борошно. За виглядом і смаком він нагадував зелений клей. Вироби з білого борошна давали за рецептом лікаря — хворим, які потребували спецхарчування.

У магазинах висіли плакати з рецептами запіканок і тортів із чорних та білих сухарів. Газети рекламували кукурудзяні пластівці — "вкусный и питательный продукт, способный заменить хлеб". 1963-го відкрилися кафе, в яких, за твердженням реклами, можна було "попробовать блюда из кукурузы, отведать "кукурузных" конфет, шоколада. И даже: вина из кукурузы".

Країна опинилася перед загрозою введення карткової системи. Намагаючись відвернути катастрофу, Микита Хрущов їздив по колгоспах і повчав селян, де і як садити кукурудзу.

14 жовтня 1964 року в результаті змови він втратив займані посади. Радянська "кукурудзяна епопея" закінчилася. Проте в сусідній Фінляндії до ідей Хрущова поставилися серйозно. Там знайшли спосіб адаптувати кукурудзу до північних широт. Фінський досвід підхопила Німеччина, й кукурудза далі "пішла" в Європу.

×