34-річний поет Поль Елюар із дружиною Єленою й донькою Сесіль у серпні 1929-го вирушили з Парижа до іспанського села Кадакес погостювати в художника-сюрреаліста Сальвадора Далі. Дорогою Елюар розповідав про 25-річного митця. На своїх полотнах той малював химерні образи з нічних видінь — жінок із риб"ячими хвостами й конячими задами, мертвих тварин, комах, розкидані частини людських тіл.
Сальвадор Далі багато чув про пані Елюар. Вона народилася в Росії. Там її звали Єленою Дьяконовою, а в Парижі обрала собі ім"я Ґала, що французькою означає "свято". Паризька богема вважала її втіленням елегантності. Аби вразити гостю, художник розпоров свою шовкову сорочку, поголив пахви й пофарбував їх синькою. Тіло натер сумішшю риб"ячого клею, козячого калу й лаванди. За вухо засунув червону герань і вже зібрався так вийти до гостей на пляж. Та раптом побачив у вікні дружину Елюара. Зовнішність 35-річної Ґали була далека від класичної вроди: високе чоло, близько посаджені очі, великий ніс. Та Сальвадорові вона сподобалася.
— Вигин спини був украй жіночним і граційно поєднував сильний гордовитий торс із тендітними стегнами, які осина талія робила ще більш жаданими, — згадував Далі своє перше враження.
Він змив із себе фарбу й пішов знайомитися. Зніяковілий, щось мямлив й істерично гигикав. Ґала спершу прийняла його за божевільного. Коли вони вирушили на прогулянку в гори, Далі припадав до її ніг, цілував черевики й, регочучи, зізнався в коханні. Того ж дня Ґала сповістила чоловікові, що покидає його. Елюар повернувся до Парижа. Проте до самої смерті писав колишній дружині ніжні листи.
Ґала стала першим коханням та першою жінкою Далі.
— Незабаром ти будеш таким, яким я хочу тебе бачити, — казала Ґала, і художник у всьому слухав її.
Ґала знаходить спонсорів, організовує виставки, продає картини коханця. Коли на живопис не було попиту, змушує його створювати моделі капелюшків, попільниць, декорувати вітрини магазинів, займатися рекламою. Далі малює портрети коханки. На одній із його картин Христофор Колумб, ступивши на узбережжя Нового Світу, несе стяг із портретом Ґали і написом: "Я люблю Ґалу більше за матір, більше за батька, більше за Пікассо і навіть більше за гроші".
На початку 1940-х коханці їдуть до США. На честь художника там влаштовують сюрреалістичні бали-маскаради, його картини вмить розкуповують. Далі організовує виставки, виступає з публічними лекціями. Багаті американці замовляють йому свої портрети. Він ілюструє книги, створює сценарії, лібрето й костюми для балетних і оперних постановок, декорує вітрини магазинів. Співпрацює з режисерами Альфредом Хічкоком і Волтом Діснеєм. Додому Сальвадор і Ґала повертаються мультимільйонерами.
Далі називав себе генієм, "божественним" і говорив про себе у третій особі: "Далі малює", "Далі думає", "Далі стверджує". Він носив чудернацькі костюми, до яких чіпляв дзвіночки, та схожу на віник перуку. Прикрашав капелюх тухлим оселедцем, а на одну з лекцій з"явився у скафандрі. У свій "ролс-ройс" він насипав гору капусти, а в номері люкс паризького готелю тримав на балконі кіз.
— Найбільше люблю влаштовувати театральні ефекти, — казав художник. — Мій девіз: головне, щоб про Далі говорили.
29 років вони з Ґалою були коханцями. Повінчалися лише після смерті Елюара — 8 серпня 1958-го у капличці французького містечка Монтревідж. Проте Ґала звикла до вільних стосунків і часто заводила молодих коханців. Далі ж вона любила скоріше як сина. За її словами, більше, ніж рідну доньку Сесіль — її виховувала бабуся дівчини, мати Поля Елюара.
Під кінець життя стосунки Сальвадора і Ґали зіпсувалися. Вона старіла, почала хворіти. З 1969-го Ґала усамітнюється в іспанському середньовічному замку Пуболь, що подарував їй Далі. Він навідувався до неї лише з її письмового дозволу. 10 липня 1982 року Ґала померла. Її тіло, за заповітом, поклали до прозорої труни й поховали в усипальні замку.
Після цього Далі почав хворіти, уникав людей, мало малював. Його останньою роботою стала каліграфічна композиція на білому папері "Хвіст ластівки". 30 серпня 1984-го в будинку художника сталася пожежа. Далі отримав тяжкі опіки. Невдовзі поповзли чутки, що в нього розвивається хвороба Паркінсона, що він повністю паралізований.
23 січня 1989 року Сальвадора Далі не стало. Його тіло забальзамували. Протягом тижня тисячі людей приїздили, аби з ним попрощатися.
1904, 2 травня — Сальвадор Феліпе Яхінто Далі народився в каталонському містечку Фігерас на півночі Іспанії в родині нотаріуса
1914 — малює свою першу картину — невеличкий пейзаж
1926 — художника виганяють із мадридської Академії мистецтв, де він навчався з 1921-го, за "блюзнірство": намалював Діву Марію у вигляді двох з"єднаних драбин. Їде до Парижа, де знайомиться з Пабло Пікассо
1929 — приєднується до гуртка сюрреалістів, організованого французьким поетом Андре Бретоном
1969 — створює логотип для іспанської марки льодяників "Чупа-чупс"
1974 — влаштовує у Фігерасі "Театр-музей" власного мистецтва
1982 — іспанський король Хуан Карлос дарує художникові титул маркіза
1989, 23 січня — помирає у Фігерасі. Похований у підлозі свого "Театру-музею"
1 
1
Коментарі