Цариця Верхнього та Нижнього Єгипту, живе втілення бога на Землі Мааткара Хатшепсут Хенеметамон лежала у своїх покоях, усіма забута. Невідома недуга висотувала з неї життя. Навіть жерці, які знали все, були безсилі. Не діяли ані привезені з далеких оаз трави, ані виготовлені за стародавніми рецептами суміші, ані жертви та молитви всім трьом тисячам єгипетських богів.

Її чоловік фараон Тутмос II помер 20 років тому. Пішов у небуття і її єдиний коханий — зодчий Сенмут. Хатшепсут помирала в оточенні лише слуг. Племінника й водночас пасинка і зятя, майбутнього фараона Тутмоса III, тут не чекали. Усі знали про його ненависть до Хатшепсут. Той не міг забути, що вона свого часу усунула його від влади.

Хатшепсут не мала б правити. Хоча б тому, що фараонами у Стародавньому Єгипті завжди були чоловіки. Щоправда, влада передавалася й за жіночою лінією. Корона діставалася тоді чоловікові доньки фараона. Аби не віддавати владу чужим, у сім"ях фараонів із часом запровадили шлюби поміж близькими родичами. Іноді сестри одружуватися з братами. Так сталося і з Хатшепсут. Батько Тутмос I видав її за зведеного брата — Тутмоса II. Вона була не єдиною, але головною дружиною фараона. Цей жорстокий і слабкий правитель царював недовго. По його смерті влада мала перейти до чоловіка старшої доньки Хатшепсут. Її видали заміж за сина фараона від однієї з наложниць, тобто за брата по батькові — також Тутмоса, що в історію увійде третім. Та молода й красива теща не хотіла доживати віку в покоях, розважаючись лише грою на арфі й танцями. Вона вперто не захотіла поступитися пасинкові й водночас зятеві Тутмосу. Спершу оголосила себе його регентом, а потім взагалі усунула від влади.

Єгипет лише починав відходити від 100-річної окупації кочівниками-гіксосами й лежав напівзруйнований. Передовсім цариця взялася за відновлення величі країни. Старі храми та палаци мали бути відбудовані або переплановані. Більше за неї в історії Єгипту будував лише Рамзес Великий. Для цього архітекторів зібрали з усієї країни. Ними керував зодчий Сенмут. Йому, як найздібнішому, доручили будувати царські палаци. Уперше Хатшепсут його побачила, розглядаючи креслення своїх нових помешкань. Між ними зав"язався роман, хоч історія не знає, за яких обставин. Мабуть, завзяття молодого будівничого, з яким він брався до справ, і полонило серце енергійної правительки.

У храмах, що Сенмут будував на честь своєї цариці, за традицією ставили статуї фараонів. У Стародавньому Єгипті вони були богами, і їм мали молитися. Рішуча Хатшепсут, уже раз зламавши традицію, вирішила більше не шокувати підданих і не ображати їхніх релігійних почуттів. Вона наказала зображувати себе в чоловічому одязі: у традиційній короні з уреусом — золотою змією на чолі, із жезлами та з підв"язаною бородою.

Хатшепсут облишила всі думки про можливий шлюб із коханим: єгиптяни й так ледь її сприймали як правительку. Коли Сенмут помер, то був похований під сходами, що вели до її заупокійного храму. Такої честі тоді не був удостоєний жоден зі смертних.

Правителька організувала торговельну експедицію до країни Пунт, розташованої на території сучасного Сомалі. Купці розповідали, що вона багата на слонову кістку, пахощі та ебенове дерево. Аби налагодити туди постійний маршрут, було споруджено флот. Розповідь про подорож, про скарби, які вдалося обміняти, вирізьбили в ієрогліфах на стіні одного з храмів.

Завзяття молодого будівничого, з яким він брався до справ, полонило серце енергійної правительки

Молитви жерців не допомогли, Хатшепсут швидко згасла. На могилу цариці археологи натрапили 100 років тому, коли відкривали гробниці фараонів. Але мумії в ній не було. Це насторожувало: для давнього єгиптянина залишитися після смерті без мумії було трагедією, бо душа не мала куди повертатися. Тому історики висунули версію, що гробницю пограбували або свідомо знищили останки цариці.

Підозри впали на її наступника й пасинка-зятя Тутмоса III, якого за військовий талант назвали "Наполеоном Стародавнього Єгипту". Він підкорив Палестину й дійшов до Тигру та Евфрату — сучасного Іраку. Тутмос III усе життя гнівався на свою тещу. За його наказом зі стін храмів зішкребли навіть згадки імені Хатшепсут. Це було рівносильно прокляттю. Тому донедавна вважалося, що мумію цариці так само знищили.

Її знайшли несподівано — у липні цього року. І не в легендарній Долині царів у місті Луксорі в Єгипті, де поховані всі найбільші фараони, а у сховищах музею Каїра, де зберігаються кілька сотень мумій. Історики взяли зразок тканин бабусі Хатшепсут, чия мумія була давно знайдена й встановлена, та порівняли з рештою. Аналіз встановив, що знайдене 100 років тому тіло високопоставленої єгиптянки належить Хатшепсут. Таким чином хтось із її прихильників забезпечив цариці спокій на тому світі, сховавши мумію від розгніваного наступника.

Історики також розвіяли міф про отруєння цариці. Вона померла від раку легенів. Було їй під 50.

×