В архіві Служби безпеки України зберігається справа фотографа Миколи Боканя, яку 1937-го вело Управління НКВД в Чернігівській області. Звинувачували його в тому, що "будучи членом нелегальной к-р (контрреволюционной. — "ГПУ") организации сектантов-толстовцев, проводил широкую к-р работу, распространяя снимки провокационного характера". Ті знімки він робив під час Великого Голоду 1933 року.
Бокань Микола Федорович, 1881 року народження, житель Батурина на Чернігівщині, був "из крестьян, национальность — украинец СССР, образование нисшее, 4 класса, фотограф-кустарь". Його та 28-річного сина Бориса заарештували 17 жовтня 1937 року. Під час обшуку вилучили 42 знімки, 30 негативів на склі та плівці й "разной литературы в количестве 63".
У протоколах перших допитів видно, що слідчий часто казав: "Вы говорите неправду!". Та невдовзі перестав це повторювати: зрозумів, що перед ним — ідеаліст, який нічого не приховує. Приховав Бокань лиш одне. Коли запитали, чи син Борис допомагав йому робити знімки, сказав, що ні. Хоча Борис також був ідеалістом і сказав на допиті: "Так, допомагав!"
Запитання до Боканя-старшого:
— Вы отрицательно относитесь к государственной системе советской власти?
— В этом вопросе я согласен с мнением Толстого — "нет власти аще не от бога", и отношусь одинаково отрицательно к любой власти.
Отже, він мало чим міг допомогти слідству. Виходило, що тут немає контрреволюційної діяльності, є тільки "личные убеждения". Значно більше слідчому допомогли свідки. Один із них, також кустар-фотограф, який користувався фотолабораторією та обладнанням Боканя, свідчив: "Мы заговорили о воспитании детей, и он стал вести к-р разговоры и сказал, что его сыновья не пойдут в армию и не будут эксплуататорами народа".
Ще один: "Он сказал, что классовая борьба есть зло, я вступил с ним в спор, и он предложил почитать Толстова из его библиотеки, я взял книгу, почитал дома и убедился, что она к-р содержания".
Інший свідок: "Мы с ним состояли в церковном хоре с. Батурин. В 1927 году он как фотограф заснял весь церковный хор, в т. ч. и меня, а спустя 10 лет прислал мне по почте эту фотокарточку с изречением в пользу религии". Четвертий свідок, учитель, повідомив, що Бокань "высказывал явно антисоветские взгляды и говорил, что он живет вне государства".
Усе сказане свідчило не лише про "убеждения", а про "к-р агитацию", що каралося статтею кримінального кодексу.
Допитали ще двох дітей Боканя — 18-річну продавщицю Анну та 21-річного бухгалтера Лева. Вони жили окремо від батька. Не зреклися його, але поглядів не поділяли. Лев: "Наш отец является ярым толстовцем. О его к-р деятельности не знаю, но он говорил нам, что власти и государства не надо признавать". Анна підтвердила, що батько вів контрреволюційні бесіди, а коли почалася колективізація, казав, що людей зганяють до колгоспу, як отару баранів.
В анкеті при арешті записано, що сім"я Боканя — лише дружина Васса, 58 років, і син Борис. 1933 року в родині було шестеро дітей. Сьомий — Микола, найстарший, тоді жив у Кривому Розі. Де на момент арешту були інші? Костянтин помер того ж 1933-го на колгоспному полі. Анна й Лев покинули сім"ю 1936 року. Батько написав на їхніх фотографіях: "Ушли проедать выкраденное", тобто служити державі. Те саме про Олександра. Про Володимира — "ушел нищенствовать". Отже, між 1933-м і 1937 роком велика сім"я зруйнувалася. До кінця з батьком лишився тільки Борис. Незадовго до арешту він повернувся з таборів, де відсидів п"ять років за небажання служити в Червоній армії та належність до "сектантів-краснодраконовців".
Слідство тривало рік. Обидва Бокані винними себе не визнали. Їм винесли вирок: 8 років таборів — старшому, 5 років — молодшому. Обидва померли в таборах: Борис через рік, наприкінці 1939-го, а старший Бокань — навесні 1942 року. У 1980-х, коли обох реабілітували, про це нікому з рідних було повідомити: в кінці архівної справи є довідка, що родичів Боканя на Чернігівщині не знайшли.
2 
1
Коментарі