"Ніколи не перестану шукати всіх легальних засобів, щоб заявити мої права й права моєї нації на Україну" — пише 1742-го зі столиці Молдавського князівства міста Ясси гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик у листі до сина Григора у Швецію.

Гетьманом його обрано 1710-го на козацькій раді в місті Бендери — тепер райцентр у Молдові. Замінив на цій посаді покійного Івана Мазепу. Той у союзі зі шведським королем Карлом ХІІ програв війну проти Московського царства. Був змушений тікати на територію Молдови, де й помер.

Орлик одразу береться за пошук союзників для реваншу за поразку Мазепи. Домовляється з Кримським ханством і Туреччиною. Вводить свої війська на Правобережну Гетьманщину. Але турки укладають договори з московитами, а потім поляками. Ділять сфери впливу на українських землях. Тоді гетьман виїжджає до Швеції, де продовжує шукати союзників для антимосковської коаліції. Переговори з європейськими політиками веде протягом 30 років.

"Безвідрадно тяжке життя" — так називає шведський історик Альфред Єнсен (1859–1921) період перебування гетьмана в його країні. Пилип Орлик із родиною та найближчими соратниками живе в місті Крістіанстаді на півдні країни.

"Звертаюся до вашої героїчної душі з найпокірнішим проханням, призначити мені якесь інше пристановище. Щоб здавалося надійним і привабливим, — просить Пилип Орлик генерал-губернатора шведської провінції Сконе. — У цьому пристановищі, у якому я нині мешкаю, не можу знести ­незручності клімату, які мучать мене з моєю родиною у підвалах і коней просто неба. Морози й дощова погода — нестерпні".

Інше помешкання українець отримує, але там постійно бракує сіна для коней і дров для опалення приміщень. Разом із Пилипом живуть дружина Ганна, 7-річний син Яків, доньки 5-річна Марта і Марія, 3 роки. У листопаді 1718-го народжується донька Катерина. Четверо старших дітей — Анастасія, Григір, Михайло та Варвара живуть і навчаються в Європі.

"Слуги змушені спати в кімнатах моїх дітей, що спричиняє велику незручність, — пише генерал-губернатору. — Я смиренно прошу Вашу світлість віддати пану бургомістру серйозний наказ. Нехай виділить моїм слугам житло з постелями, бо зима вже наближається. До того ж я подбав про те, щоб послати вже два листи в нагадування про обіцянку сіна і дров".

Щоб вижити, доводиться заставляти державні клейноди — дві булави та пернач і власні коштовності. Призначену шведським королем щорічну пенсію 17 тис. срібних талярів замінюють знеціненими паперовими асигнаціями. Їх не вистачає, щоб утримувати родину й канцелярію. Іноді не має за що купити "ні хліба, ні дров, ні світла". Просить шведський уряд повернути борг покійного короля Карла XII — 60 тис. талярів, які він отримав від гетьмана Івана Мазепи з державної скарбниці Гетьманщини. Йому відмовляють.

За Пилипом Орликом постійно стежать посланці московського царя Петра І. Цікавляться ним і місцеві противники союзу шведів з українцями.

Якось уночі п'яний прапорщик шведської армії вривається в помешкання гетьмана. Зриває з нього перуку, смикає за волосся, б'є і обзиває. Після втечі нападника, господар пише скаргу до коменданта Крістіанстада. Той їде на місце пригоди.

"Прапорщика полку на прізвище Розеншантц я одразу взяв під варту на гауптвахту. Найвищий козацький польовий командир став вимагати сатисфакції (компенсація за образу честі. — ГПУ), яка йому була завдана", — доповідав комендант Адам Йохан Фейлітц губернатору.

За кілька днів Орлик пише чиновнику, що пробачає нападника і хоче скасувати покарання, яке вже призначив король. "Безмежна подяка, що не відмовилися надати мені, скривдженому, захист, а моїй пораненій честі — ліки. Я не прагну ніякої іншої сатисфакції, крім славного, шляхетного, навіть рятівного, прощення моєї образи і кривди", — пояснює свій вчинок.

Після підписання шведсько-московського миру 1720-го Пилип Орлик змушений залишити Швецію і переховуватись від агентів Московії в Німеччині, Австрії, Речі Посполитій. Якось у Хотині — тепер райцентр Чернівецької області, його затримують турки. Протягом 15 років утримують під домашнім арештом у грецькому місті Салоніки. Решту життя проводить у Хотині, Чернівцях, Бухаресті та Яссах.

4 панегірики (поетичний твір, що возвеличує когось. — ГПУ) написав Пилип Орлик. Один із них — "Сарматський лев" — присвятив полковнику Івану Обидовському. Решту — гетьману Івану Мазепі, полковнику Данилу Апостолу та київському митрополиту Варламу Ясинському.

1672, 21 жовтня — народився Пилип Орлик в селі Косута — тепер Віленський район Мінської області в Білорусії. Сім'я походила з білоруської шляхти з чеським корінням.

1694 — закінчує Києво-Могилянську академію і стає військовим канцеляристом у Генеральній канцелярії Гетьманщини. За кілька років очолює установу.

1698 — вінчається з Ганною, донькою полтавського полковника Павла Герцика. Пара познайомилася на весіллі в ніжинського полковника Івана Обидовського. Через рік у них народжується донька Анастасія. Протягом 20 років — ще семеро дітей.

1708 — обіймає посаду генерального писаря, стає "правою рукою" гетьмана Івана Мазепи. Після поразки у битві під Полтавою 1709-го, разом з ним і шведським королем Карлом ХІІ виїжджає до Бендерської фортеці. Там стає гетьманом.

1712 — отримує дозвіл султана Османської імперії на владу на Запоріжжі на Правобережжі. Але московський цар Петро І підкупляє турків і вони підписують мирний договір із султаном. Пилип Орлик виїжджає із сім'єю до Швеції. Шукає союзників для війни з Московією. Листується з лідерами європейських країн і веде щоденник.

1720 — залишає Швецію та їде до Чехії. Згодом — Німеччини, Польщі, володінь Османської імперії.

1742, 24 травня — помер і похований у місті Ясси — тепер Румунія.

Гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу

"Найбільше на людей бідних чинять утиски і здирства та пригнічують їх тягарями владолюбні хабарники, — написав у "Пактах і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького" гетьман Пилип Орлик 1710 року. — Вони не за заслуги свої, а через ненаситну пожадливість прагнуть потрапити в уряди військові і посполиті для свого збагачення. Спокушаючи серце гетьманське, завдяки корупції, в уряди полковничі проникають та обіймають посади. Постановляється, щоб Ясновельможний гетьман жодними подарунками та респектами не спокушався. Нікому за хабарі в урядах ні полковничих, ні інших військових чи посполитих посад не давав і насильно в уряд нікого не призначав. Всі урядники мають обиратися вільними голосами, а по обранні — владою гетьманською затверджуватись".

Документ був укладений одразу після обрання гетьманом у Бендерах. Його називають "Конституція Пилипа Орлика" або "Бендерська конституція". Шість із 16 статей спрямовані проти зловживання владою і корупції.

"Ясновельможний гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу і не витрачати ці кошти на власні потреби. Має задовольнятися прибутками й доходами, передбаченими для гетьманської особи і булави. Державні маєтності та угіддя не має права ані самовільно собі привласнювати, ані роздавати іншим людям, менш заслуженим у Війську Запорозькому. Особливо — ченцям, попам, бездітним вдовам, дрібним громадським і військовим урядникам, слугам своїм та приватним персонам для якихось потреб".

Для контролю за фінансами запроваджувалася посада скарбника. Полковники не повинні долучатися до роботи скарбниці. Вони мають задовольнятися лише своїми прибутками та маєтностями, відповідно до посад.

Правовий збірник Орлика вважають одним із перших демократичних документів у світі. Не набув чинності через діяльність гетьмана у вигнанні.

×