Андрія Стаханова за один день зробили Олексієм

Улітку 1935 року шахта "Центральна-Ірміне" на Луганщині завалила план першого півріччя. Зверху керівництву пригрозили: "Не витягнете — закриємо!"

Парторг шахти Костянтин Петров придумав, як урятувати ситуацію: треба встановити рекорд видобутку вугілля. На шахті працювали понад 2 тис. гірників. Більшість — сільські парубки з половини СРСР. Кого обрати на роль майбутнього рекордсмена, Петров радився з начальником дільниці Петром Машуровим. Один багато пив, другий — політично неграмотний, інший "пикою не вдався", той застарий, а той мав заплямовану біографію. Ідеально на роль героя підходили Мирон Дюканов й Андрій Стаханов.

Під час розмови сам на сам із парторгом Дюканов засумнівався у рекорді. А Стаханов погодився. Однак попросив дати йому в помічники двох робітників. У той час забійник мав сам відгортати вирубане вугілля, вантажити у вагонетки, відкатувати, тягати колоди та кріпити забій.

— Якщо розділити працю, то можна за зміну 70–80 тонн нарубати, — сказав упевнено.

Наближався Міжнародний юнацький день, який святкували 1 вересня. Вирішили його й відзначити виробничим рекордом. 30 серпня 1935 року о десятій вечора в шахту спустилися Стаханов, Машуров, Петров і редактор шахтної багатотиражки Михайлов. Усе було готово. Відбійні молотки перевірені і змащені, запасні — на місці. Стиснене повітря має безперервно надходити під достатнім тиском у відбійний молоток товариша Стаханова. Інші забійники зачекають. Усі під"їзні шляхи для вагонеток, як у шахті, так і на поверхні, очищені. Освітлення забою гарантоване. Кріплення на касках і на поясах роб надійно підігнане по розмірах. Кріпильники-помічники готові. Фляги заповнені, тормозки з їжею упаковані. Усе начальство в очікуванні всесоюзного подвигу.

Рівно опівночі включили час відліку початку роботи. Стаханов угризався списом відбійного молотка у вугільний пласт. Гаврило Щиголев і Тихон Борисенко робили за ним кріплення. За 5 год. 45 хв. — закінчення нічної зміни. Коли переважили добуте ним вугілля, всі ахнули: Стаханов нарубав 102 т, виконавши 14 норм і заробивши 220 крб. Хоч насправді рекорд зробив не сам. Бо всю побічну роботу, яка зазвичай лежала на кожному гірникові, за нього виконували інші. Та все вугілля записали Стаханову, про решту мовчали.

О шостій ранку партійне керівництво постановило: портрет Стаханова повісити на дошку пошани й видати премію у розмірі місячного заробітку. Про рекорд негайно відправили телеграму в ЦК партії, президію Верховної Ради й "особисто товаришеві Сталіну".

Газета "Правда" надрукувала замітку про подвиг на першій шпальті. Стаханова в ній помилково назвали Олексієм. Про це доповіли Сталіну.

— Алексей? — перепитав. — А что, красивое русское имя. Мне нравится.

Стаханову за один день переробили паспорт, метрику й наказали забути справжнє ім"я. Через чотири дні йому дали ключі від трикімнатної квартири. Із м"якими меблями — нечувана розкіш у той час. Установили телефон і виділили для нього та дружини Дусі два почесні місця у клубі на всі фільми.

1905, 21 грудня — Андрій Стаханов народився в селі Луговому Орловській губернії. За кусень хліба випасав худобу, обробляв землю, косив сіно, сторожував сади. Їли суп з лободи та кропиви, смолу з вишень

1927 — поїхав до міста Кадіївка Луганської області. Пригорнув на прощання малих сестер Олю та Поліну. Пообіцяв після повернення купити їм корову. На шахті "Центральна-Ірміне" працював гальмівним, коногоном, забійником. 1929-го зійшовся з циганкою Дусею, яку зустрів у шахтарській їдальні, жили на віру

1935, 14–17 листопада — перша Всесоюзна нарада стахановців у Москві. На ній прозвучала фраза Сталіна: "Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше". Стахановський рух пропагували як "новий етап соціалістичного змагання і форми підвищення продуктивності праці". Насправді часто рекорди спричиняли штурмівщину, порушували нормальний ритм роботи й техніку безпеки. На шахті імені Сталіна (колишня "Центральна-Ірміне") лише за неповний 1937-й зафіксували тисячі "найрізноманітніших рекордів на всіх видах вугільних робіт", але при цьому шахта виконала 70% встановленого плану

1936 — нагороджений орденом Леніна, за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) прийнятий до партії без кандидатського стажу. Про Стаханова пишуть книжку, знімають фільм. У 1936–1941 роках навчається у Промакадемії в Москві, обраний депутатом Верховної Ради СРСР

1941–1942 — начальник шахти N31 у Караганді

1943–1957 — начальник сектору соціалістичного змагання в Наркоматі вугільної промисловості СРСР у Москві. Після смерті Сталіна Хрущов улаштував "розбірки" улюбленцям вождя. Олексія Стаханова "заслали" на шахту в містечко Торез на Донбасі. Оселили в гуртожитку. Дружина Галина з доньками Аллою і Віолеттою лишилася у Москві

1970 — нагороджений другим орденом Леніна й удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Мав також орден Трудового Червоного Прапора та медалі. Із 1974-го — на пенсії

1977, 5 листопада — помер від наслідків алкоголізму. Похований на міському кладовищі в Торезі Донецької області

1978 — Кадіївка перейменована у місто Стаханов

Позаочі називали "Стакановим"

Невдовзі по тому, як Стаханов встановив всесоюзний рекорд видобутку вугілля, його дружина-циганка Дуся втекла із табором. На згадку залишила доньку Клаву й сина Віктора. Олексій почав запивати горе. Якось для Стаханова школярки співали "Салавєй мой, салавєй". Олексій закохався в одну з них — восьмикласницю 14-річну Галину Бондаренко, доньку директора музичної школи. Галині дописали в метриці два роки. І вона стала дружиною героя-шахтаря.

Стаханов отримав квартиру на Набережній у Москві. Молодій дружині не дозволяв працювати, ревнував. Почав соромитися своєї рудої чуприни — фарбував волосся в перукарні на темний колір і виводив ластовиння. До ікри, осетрини так і не звик. Любив український борщ, сало, російську окрошку, картоплю, котлети, домашній квас.

Якось, коли Галина виходила з універмагу, її силоміць заштовхали в автомобіль. Викрадачем був ласий до красивих жінок Лаврентій Берія. Дарма пояснювала, що вона дружина Стаханова і вагітна. Урятував свідок викрадення — водій Стаханова, з яким приїхала Галина. Її відпустили. А Берія після цього доповів Сталіну:

— Стаханов пиячить, б"є у ресторанах дзеркала, загубив піджак з орденом Леніна.

Генсек наказав передати улюбленцю, який дружив з його сином Василем, аби припинив бучні гуляння.  Замість втраченого ордена видали дублікат.

На старість від постійних застіль Олексій Стаханов став хронічним алкоголіком. Позаочі його називали "Стакановим". Лікувався у найпрестижніших клініках Союзу. Завжди мав персональну палату. Часто зривався на матірщину, скандалив із сусідами і персоналом. Перестав упізнавати рідних.

У його квартирі в Торезі були голі стіни, майже жодних меблів. Часто спав не роздягаючись на незастеленому ліжку. До нього пристала родичка парторга медсестра Антоніна. П"яного потягнула в РАЦС і розписалася. За скаргою законної дружини суд визнав цей шлюб недійсним.

×