У Москві 23 грудня 1963-го святкували день народження акторки Наталі Фатєєвої. Іменинниця запросила на свято свою подругу — 23-річну Ларису Голубкіну. Там познайомила її зі своїм колишнім хлопцем актором Андрієм Мироновим.

Голубкіна знялася у режисера Ельдара Рязанова у "Гусарській баладі" й була популярною. 22-річний Андрій сподобався Ларисі. Він завжди ходив в ідеально відпрасованому одязі, мав хороший одеколон. Вони почали зустрічатися.

— Не можу сказати, що між нами тоді спалахнула якась божевільна любов, — згадує вона. — Він любив Наташу, але їхні стосунки зійшли нанівець, усе здавалося безнадійним. А я тоді теж була відомою артисткою, не гірше за Наташу Фатєєву.

Невдовзі Андрій приїхав до Лариси додому на таксі із кошиком квітів.

— Лариско, виходь за мене заміж, — випалив з порога.

— Не хочу!

— Як це не хочеш? Усі хочуть, а ти не хочеш!

— От нехай всі й виходять. Навіщо нам одружуватися? Ти мене не кохаєш. Я тебе не кохаю.

— Потім покохаємо.

Андрій познайомив Голубкіну зі своїми батьками. Матері Марії Володимирівні Лариса сподобалася: самостійна, заробляє на життя, планує купувати квартиру. Із такою дружиною її син не пропаде. Андрій пропонував Ларисі одружитися ще тричі, щоразу отримував відмову. Вони лишилися друзями.

Голубкіна 1968-го познайомилася зі сценаристом "Мосфільму" Миколою Щербинським. Вони почали жити разом. 1973 року народила дочку Марію. У Миронова також були жінки, але нічого серйозного із тих стосунків не виходило. Та навесні 1971-го до Театру сатири, де працював Андрій, прийшла акторка 24-річна Катерина Градова. Вона зіграла радистку Кет у серіалі "Сімнадцять миттєвостей весни". Андрій закохався. Восени вони одружилися. У травні 1973-го у них народилася донька Маша.

— Андрій був дуже консервативний у шлюбі, — згадує Катерина. — Він мене вчив прати, готувати й прибирати так, як це робила його мати. Боявся залишатися з маленькою Манечкою наодинці. Коли запитувала його, чому, відповідав: "Я ніяковію, коли жінка плаче". Дуже боявся годувати Машу кашею. Запитував, як засунути ложку в рота: "Що, так і сунути?". А потім просив: "Давай краще ти, а я буду стояти поруч і милуватися нею".

Стосунки у подружжя не складалися. 1974-го вони розійшлися. Андрій переїхав до батьків. Почав часто заходити до Лариси, яка теж розбіглася зі своїм коханцем. Голубкіна отримала нову квартиру. І Миронов переїхав до неї.

— Примчав на вантажівці і привіз мені унітаз імпортний — дефіцит, зелене шкіряне крісло й антикварну лампу, — згадує вона.

Із Катериною Градовою офіційно розлучився лише 1976-го, а за рік оформив стосунки із Ларисою.

— Я вийшла за Андрія, коли мені було за 30, — каже Голубкіна, — але я вважаю, що це мій перший шлюб. Усе, що було до цього, — просто несерйозно. А тінь першої дружини Андрія над нами не витала. Ми з Катею не стали подругами, але і якихось непорозумінь, слава Богу, не було.

Андрій удочерив Ларисину доньку, але прізвища свого вирішив їй не давати — не хотів, щоб обидві доньки Маші були Мироновими. Поміняв свою квартиру на сусідню з Ларисиною. Прорубав стіну — вийшло пристойне чотирикімнатне помешкання.

— У будинку він був художнім керівником, а я — виконавцем без права голосу, — згадує Голубкіна. — Ненавидів безлад у хаті. Втомилася, немає часу — немає значення. Дім повинен бути ідеальним. Коли ми сідали обідати, вимагав, щоб стіл накривала по вищому розряду, завжди мала бути справжня сервіровка.

Із початку 1970-х режисери "розривали" Миронова. Він багато знімається, грає у театрі, майже не відпочиває.

— Ви дуже багато чого досягли, але це не кінець, — якось під час гастролей у Болгарії напророчила йому ворожка в ресторані. — Ви зробите ще дуже багато такого, що здивує всіх. Але майте на увазі: у вас дуже погане здоров'я. Ви повинні його берегти.

Миронов тоді не сприйняв цих слів усерйоз. А восени 1978-го під час гастролей у Ташкенті у нього був перший інсульт. У лікарні поставили діагноз — менінгіт. На початку 1980-х раптом по всьому тілу пішли страшні фурункули. Акторові навіть було важко ходити. Страшно мучився. Зробили переливання крові, призначили курс лікування. Але нічого не допомогло.

Друзі водили Миронова до екстрасенсів і знахарів. Намагалися знімати порчу — усе марно. Зрештою зважився на складну операцію — під загальним наркозом йому видалили лімфовузли у місцях, де була хронічна інфекція. Миронову полегшало. Попри хворобу, продовжував грати у кіно і театрі, багато гастролював.

14 серпня 1987-го московський Театр сатири на гастролях у Ризі давав "Одруження Фіґаро" з Мироновим у головній ролі. За 10 хв. до кінця спектаклю, під час фінального монологу героя, Андрій знепритомнів. Його винесли за лаштунки. Викликали "швидку". За два дні актор помер у лікарні. Знову інсульт.

×