Середа, 09 березня 2011 19:24

"Я ніяковію, коли жінка плаче"

У Москві 23 грудня 1963-го святкували день народження акторки Наталі Фатєєвої. Іменинниця запросила на свято свою подругу — 23-річну Ларису Голубкіну. Там познайомила її зі своїм колишнім хлопцем актором Андрієм Мироновим.

Голубкіна знялася у режисера Ельдара Рязанова у "Гусарській баладі" й була популярною. 22-річний Андрій сподобався Ларисі. Він завжди ходив в ідеально відпрасованому одязі, мав хороший одеколон. Вони почали зустрічатися.

— Не можу сказати, що між нами тоді спалахнула якась божевільна любов, — згадує вона. — Він любив Наташу, але їхні стосунки зійшли нанівець, усе здавалося безнадійним. А я тоді теж була відомою артисткою, не гірше за Наташу Фатєєву.

Невдовзі Андрій приїхав до Лариси додому на таксі із кошиком квітів.

— Лариско, виходь за мене заміж, — випалив з порога.

— Не хочу!

— Як це не хочеш? Усі хочуть, а ти не хочеш!

— От нехай всі й виходять. Навіщо нам одружуватися? Ти мене не кохаєш. Я тебе не кохаю.

— Потім покохаємо.

Андрій познайомив Голубкіну зі своїми батьками. Матері Марії Володимирівні Лариса сподобалася: самостійна, заробляє на життя, планує купувати квартиру. Із такою дружиною її син не пропаде. Андрій пропонував Ларисі одружитися ще тричі, щоразу отримував відмову. Вони лишилися друзями.

Голубкіна 1968-го познайомилася зі сценаристом "Мосфільму" Миколою Щербинським. Вони почали жити разом. 1973 року народила дочку Марію. У Миронова також були жінки, але нічого серйозного із тих стосунків не виходило. Та навесні 1971-го до Театру сатири, де працював Андрій, прийшла акторка 24-річна Катерина Градова. Вона зіграла радистку Кет у серіалі "Сімнадцять миттєвостей весни". Андрій закохався. Восени вони одружилися. У травні 1973-го у них народилася донька Маша.

— Андрій був дуже консервативний у шлюбі, — згадує Катерина. — Він мене вчив прати, готувати й прибирати так, як це робила його мати. Боявся залишатися з маленькою Манечкою наодинці. Коли запитувала його, чому, відповідав: "Я ніяковію, коли жінка плаче". Дуже боявся годувати Машу кашею. Запитував, як засунути ложку в рота: "Що, так і сунути?". А потім просив: "Давай краще ти, а я буду стояти поруч і милуватися нею".

Стосунки у подружжя не складалися. 1974-го вони розійшлися. Андрій переїхав до батьків. Почав часто заходити до Лариси, яка теж розбіглася зі своїм коханцем. Голубкіна отримала нову квартиру. І Миронов переїхав до неї.

— Примчав на вантажівці і привіз мені унітаз імпортний — дефіцит, зелене шкіряне крісло й антикварну лампу, — згадує вона.

Із Катериною Градовою офіційно розлучився лише 1976-го, а за рік оформив стосунки із Ларисою.

— Я вийшла за Андрія, коли мені було за 30, — каже Голубкіна, — але я вважаю, що це мій перший шлюб. Усе, що було до цього, — просто несерйозно. А тінь першої дружини Андрія над нами не витала. Ми з Катею не стали подругами, але і якихось непорозумінь, слава Богу, не було.

Андрій удочерив Ларисину доньку, але прізвища свого вирішив їй не давати — не хотів, щоб обидві доньки Маші були Мироновими. Поміняв свою квартиру на сусідню з Ларисиною. Прорубав стіну — вийшло пристойне чотирикімнатне помешкання.

— У будинку він був художнім керівником, а я — виконавцем без права голосу, — згадує Голубкіна. — Ненавидів безлад у хаті. Втомилася, немає часу — немає значення. Дім повинен бути ідеальним. Коли ми сідали обідати, вимагав, щоб стіл накривала по вищому розряду, завжди мала бути справжня сервіровка.

Із початку 1970-х режисери "розривали" Миронова. Він багато знімається, грає у театрі, майже не відпочиває.

— Ви дуже багато чого досягли, але це не кінець, — якось під час гастролей у Болгарії напророчила йому ворожка в ресторані. — Ви зробите ще дуже багато такого, що здивує всіх. Але майте на увазі: у вас дуже погане здоров'я. Ви повинні його берегти.

Миронов тоді не сприйняв цих слів усерйоз. А восени 1978-го під час гастролей у Ташкенті у нього був перший інсульт. У лікарні поставили діагноз — менінгіт. На початку 1980-х раптом по всьому тілу пішли страшні фурункули. Акторові навіть було важко ходити. Страшно мучився. Зробили переливання крові, призначили курс лікування. Але нічого не допомогло.

Друзі водили Миронова до екстрасенсів і знахарів. Намагалися знімати порчу — усе марно. Зрештою зважився на складну операцію — під загальним наркозом йому видалили лімфовузли у місцях, де була хронічна інфекція. Миронову полегшало. Попри хворобу, продовжував грати у кіно і театрі, багато гастролював.

14 серпня 1987-го московський Театр сатири на гастролях у Ризі давав "Одруження Фіґаро" з Мироновим у головній ролі. За 10 хв. до кінця спектаклю, під час фінального монологу героя, Андрій знепритомнів. Його винесли за лаштунки. Викликали "швидку". За два дні актор помер у лікарні. Знову інсульт.

64

СТІЛЬКИ ролей у кіно зіграв Андрій Миронов у 1961—1987 роках. Окрім того, грав у 28 спектаклях московського Театру сатири.

Шанувальниці проколювали шини в автомобілі

Шанувальниць Андрія Миронова називали мироністками. Щодня на пл. Маяковського у Москві збиралися юрби дівчат і жінок подивитися, як він виходить із театру. Заради автографа фанатки кидалися під колеса його машини, а іноді навіть проколювали шини.

Режисери не хотіли давати красеню Миронову серйозних ролей у кіно. Здебільшого пропонували грати авантюристів і ловеласів. Наприклад, у фільмі "Іронія долі, або З легкою парою" режисер Ельдар Рязанов на роль Іполита спочатку планував Миронова. Але той, прочитавши сценарій, попросив зіграти Женю Лукашина. На пробах Андрій сором'язливо бурмотів:

— Я у женщин никогда не пользовался успехом… еще со школьной скамьи… Была у нас девочка, Ира. Я в нее в восьмом классе втюрился… Потом она вышла замуж за Павла.

Режисер зрозумів, що ця роль не для Андрія Миронова. Жоден глядач не повірив би, що якась дівчина могла би злегковажити таким чоловіком. Зрештою роль дісталася Андрієві Мягкову.

 

Зараз ви читаєте новину «"Я ніяковію, коли жінка плаче"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 465
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода