Вівторок, 26 лютого 2008 16:04

400 років тому помер "некоронований король України"
5

 Улюбленими резиденціями князя Василя-Костянтина Острозького були замки в Острозі й Дубні на Волині, нині райцентри на Рівненщині
Дружина Василя-Костянтина Острозького Софія  походила з польського магнатського роду Тарновських. Мали трьох синів — Януша (1554–1620),  Костянтина (пом. 1588-го),  Олександра (1571–1603),  і двох доньок — Єлизавету (пом. 1599-го) і Катерину (пом. 1579-го
Януш
Олександр
Герб Речі Посполитої поєднав символи Королівства Польського і Великого Князівства Литовського

Ясновельможне панство Речі Посполитої на початку XVII ст. чекало вістей із волинського міста Острог. Там, у найбільшій вежі родового замку князів Острозьких Мурованій, в оточенні приїжджих лікарів і місцевих знахарів повільно згасав один із найбагатших магнатів країни князь Василь-Костянтин.

Його щорічні прибутки обчислювалися мільйоном червоних (кожна монета  важила 3,48 г золота 986-ї проби). Він нібито був утричі багатшим, ніж король Речі Посполитої. Острозьким належали третина Волині, маєтки на Київщині, у теперішніх Білорусі й Польщі — усього понад 3040 міст і сіл, торгові доми у Гданську, Ярославі, Львові, палаци у Варшаві та Вільні. Князь Василь-Костянтин міг виставити від 15 до 20 тис. озброєного війська — як мало який монарх у Європі. Його називали "некоронованим королем України".

Як на ті часи, князь прожив довго — йому йшов 82-й рік. Старий магнат кілька років змагався зі смертю. В Острозькому замку забуто про давні гучні учти, що завершувалися балами.

Князь Василь-Костянтин вів життя, типове для великого магната тих часів. Головною подією дня був обід. Для родини й найближчого оточення накривали в головному залі Мурованої вежі. Але часто влаштовували і звані обіди. На них запрошували всю довколишню шляхту, а перед застіллям стріляли з гармат. Оркестр грав італійську музику — керував ним привезений із далекої країни маестро Скорцо. За стіл сідало інколи й до тисячі чоловік. Накривали його тоді в одному з дерев"яних палаців, зведених в Острозі, бо замкові споруди, пристосовані до оборони, були затісні. Біля крісла, в яке всідався голова роду, стояв без руху каштелян — економ магната. А гостей потішав ненажера, що спеціально перебував на службі: за обідом він поглинав стільки їжі, що опецькуваті панове-шляхта, яким і самим годі на апетит було нарікати, не могли зійти з дива. На столі переважали страви з м"яса та риби. Подавали до двадцяти перемін. Було вдосталь заморських приправ і вин, які навіть шляхтичі середньої руки куштували рідко. Те, що не спожили панове, передавали челяді. Усього ж рід Острозьких обслуговували від 800 до 2000 челядників.

Князь Василь-Костянтин листувався з тогочасними інтелектуалами, ієрархами як православної, так і католицької та протестантської церков. "У народі він мав авторитет і популярність, особливо через свою набожність, — писав тогочасний польський хроніст Рафаїл Янчинський. — Умів цитувати псалми та гімни, у святинях свого обряду мав хори".

Магнат був твердим у православ"ї, але відзначався віротерпимістю. До свого двору він запросив католицьких ченцівєзуїтів. Першим прибув Антоніо Чеккіно.

Єзуїт  виховував дітей князя Василя-Костянтина. Результат: старший син магната Іван-Януш 1579-го став католиком, середущий Костянтин — через чотири роки слідом за ним. Православним лишився лише Олександр.

Він нібито був утричі багатшим, ніж король Речі Посполитої

Сучасники припускали, що Костянтина й Олександра отруїли. Вони померли після гостин в одного й того самого пана. Смерть останнього сина — Януша, воєводи волинського та каштеляна краківського, що прожив 66 років — не виглядає передчасною. Після нього маєтності роду Острозьких перейшли до жіночих рук і розвіялися. Одна з онук князя Василя-Костянтина — Ганна-Алоїза — 1654 року передала більшість маєтків роду Острозьких різним католицьким чернечим орденам. Якась частина потрапила до вже спольщених князів Заславських. Колись могутній волинський великопанський рід зійшов зі сцени.



Князь Василь-Костянтин не хотів Речі Посполитої


1562 року Велике Князівство Литовське загрузло у війні з Московським царством. Литвини звернулися по допомогу до поляків. Ті поставили умову: Велике Князівство Литовське має об"єднатися з Королівством Польським в одну державу, а не просто перебувати під скіпетром спільного монарха. Король Сигізмунд Август у Любліні скликав сейм, аби затвердити умови унії. Руські (українсько-білоруські) магнати, очолювані Василем-Костянтином Острозьким, не хотіли ніякого об"єднання й залишили сейм. Але ідею злиття обох держав підтримали чимало інших аристократів, а також дрібніша шляхта навіть на Волині та Київщині. Й норовисті магнати повернулися за стіл переговорів. 1569 року Люблінську унію було укладено. На величезних просторах Східної Європи постала єдина польсько-литовська держава Річ Посполита. Русини (українці й білоруси) поступово втрачали в ній вагу, а їхня православна знать спольщувалася. Надходила доба козацтва.


1526, 2 лютого — князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький народився в Острозі ( за іншими даними — в Турові, тепер Білорусь). Його батько Костянтин Іванович (1460–1530) був великим гетьманом — військовим міністром Великого Князівства Литовського. Із 33 битв програв лише дві. Мати — Олександра з білоруського магнатського роду Слуцьких

1550 — призначений маршалком Волинської землі, за дев"ять років став воєводою київським

1575–1578 — боронить південні рубежі Речі Посполитої від нападу татар

1596 — виступає проти Берестейської церковної унії: вимагав більш вигідних умов для православної церкви при об"єднанні з католицькою

1608, 24 лютого — князь Василь-Костянтин Острозький помер

Зараз ви читаєте новину «400 років тому помер "некоронований король України"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода