Санта-Клаус, якого карикатурист змалював із себе

 

Санта-Клауса вперше згадали 1773-го в нью-йоркській ­Rivington's Gazette. Стаття була про те, як місцеві протестанти святкують Святого Миколая. Сінтерклааса – так він спочатку називався – до Нью-Йорка принесли його перші жителі – голландські поселенці. Їхнім дітям святий привозив апельсини – не з Лапландії, а з Іспанії. Допомагала йому зграя чорношкірих хлопчиків, кожен на ім'я Піт. Апельсини мали символізувати золоті кулі з легенди про святого Миколая. Їх він потай підкладав сестрам із бідної родини, які не могли вийти заміж, бо не мали приданого. Зі злиднів батько вже збирався відправити їх заробляти своїм тілом. Але в ніч на повноліття кожної Миколай підкидав по золотому злитку-кулі через вікно. Батько підгледів це. Тож наступного разу Миколай кидав злиток через комин, щоб дякували не йому, а Богові.

Через комин до американських дітей Санта вперше потрапив 1823 року, у вірші Клемента Кларка Мура "Візит Святого Миколая". Мур був професором Колумбійського університету. Вірша написав для своїх шістьох дітей. А надихнув його на це товстий бородатий голландець-візник на санях та "Історії Нью-Йорка" Вашинґтона Ірвінґа. Особливо – сцени про товстих голландців-бороданів, які полюбляли широкі шкіряні ремені з пряжками. У вірші родина спить, а батько чує, як на даху будинку Святий Миколай – у тексті названий Санта-Клаус – приземляє сани, запряжені вісьмома оленями. Спускається вниз по комину, вбраний у хутра, весь у попелі й сажі. Курить люльку, щоки пашать, як троянди, ніс, наче вишня, борода – як сніг. Має кругле черевце й широке лице. Коли сміється, "трясеться, як миска холодцю". Розклав по панчохах подарунки й сів на сани, свиснув і полетів, "наче пух із будяків".

Звичних нині рис Санта-Клаус почав набирати 150 років тому. 3 січня 1863-го, у розпал громадянської війни в США, на обкладинці Harper's Weekly карикатурист Томас Наст зобразив товстого й носатого бороданя в зірчастій шубі та смугастих штанях. Він роздає подарунки солдатам у військовому таборі. Наст був відомий політичний карикатурист. Настільки скандальний і гострий, що жартували, ніби англійське nasty – мерзенний, огидний – пішло від його прізвища. Підсміювалися також, що Санта-Клауса він змалював із себе: Наст був огрядний, невисокого зросту, з великими вусами й широкою бородою. Згодом він створив цілий життєпис Санта-Клауса в малюнках. Це він придумав, наприклад, що Санта живе на Північному полюсі, а в спеціальну книгу записує вчинки чемних і нечемних дітей.

Коли 1 січня 1881 року в Harper's Weekly з'явився цей Настів малюнок Санта-Клауса – з різдвяною омелою на голові й люлькою в зубах – уже всі знали, до кого він прямує.

×