"Вайт не міг не бачити, що Тоу наближається, – описує The New York Times подію, що відбулася у Нью-Йорку 25 червня 1906 року. – Але навіть не поворухнувся. Тоу прицілився в голову Вайта і швидко тричі вистрелив. Лікоть Вайта зісковзнув зі столу. Стіл перевернувся. Склянка розбилася. Тіло звалилося зі стільця. Жінки почали верещати і битися в істериці".
Стенфорд Вайт – один із найвідоміших американських архітекторів початку ХХ ст. Серед його проектів: резиденція медіа-магнатів Вандербільтів, Вашингтонська арка, лабораторний центр для Ніколи Тесли, готель "Медісон Сквер Ґарден" у Нью-Йорку. Останнім він так пишається, що сам оселяється в одному з номерів.
За кілька кварталів звідси – ще одне творіння Вайта, житловий будинок із дешевими квартирами. Туди він ходить спокушати дівчат. Місцеві обурюються, що з помешкання зробили дім розпусти. Архітектор платить журналістам, щоб про це не писали.
1900-го Вайт знайомиться з бродвейською танцівницею 16-річною Флоренс Несбіт – виступала під псевдонімом Евелін. Закидає її дорогими подарунками, зводить зі впливовими людьми. Не шкодує коштів і для матері дівчини. Обох селить у готелі.
Якось мати Евелін поїхала до друзів в інше місто. Стенфорд запросив дівчину до себе в номер, обставлений з усіх боків дзеркалами. Попросив прийти у жовтому шовковому кімоно. Випили багато шампанського. Евелін опритомніла на ранок – повністю гола. Поряд лежав Вайт. Наказав нічого не розповідати матері.
Роман згасає. Евелін знайомиться з власником залізниці Гаррі Кендалом Тоу. Той відвідує 40 поспіль вистав "Дика троянда" за її участю. Освідчується. Танцівниця відмовляє. Знає, що мільйонер хоче одружитися зі цнотливою. Вайт попереджає Несбітів: Тоу – психічно неврівноважений і залежний від наркотиків.
Він везе Евелін та її матір у турне Європою. Матір залишають у Лондоні. Самі їдуть у Париж. Там Тоу знову освідчується. Після відмови влаштовує скандал. Тоді возить дівчину по святих місцях, пов'язаних із цнотою. Примушує молитися біля кожної ікони Божої Матері. А в місті Домремі, де народилася Жанна д'Арк, кричить:
– Вона б не залишилася незайманою, якби тут десь ошивався Стенфорд Вайт!
В Австрії Тоу орендує замок. На два тижні замикає Евелін у кімнаті. Щодня б'є її батогом, а тоді просить пробачити.
Навесні 1905-го пара одружується. Наречена вдягла чорну сукню.
25 червня 1906 року подружжя відвідує мюзикл "Мамзель Шампань" на даху "Медісон Сквер Ґарден". Там же присутній Стенфорд Вайт – сидить за столиком у першому ряду. Тоу йде до нього з пістолетом.
– Продовжуйте грати! – кричить менеджер шоу після пострілів. – Танцюйте, чорт забирай!
Суд над убивцею називають "Справою століття". Слухання тривають чотири місяці. Присяжні сперечаються 47 годин. Врешті Тоу відправляють до психіатричної лікарні. 1913-го він втікає звідти до Канади. Його повертають. Новий суд – цього разу Тоу виправдовують.
1916-го він бере в заручники 19-річного хлопця. Б'є його і примушує цілувати ноги за крихти їжі. Той тікає. Тоу намагається перерізати собі горло. Його знову визнають неосудним і відправляють до психлікарні. За сім років відпускають. Він переїжджає до Вірджинії і стає пожежником. Помирає 1946-го. $10 тис. заповідає Евелін Несбіт. Вона доживе до 1976 року.
"Стенні Вайта вбито. Але моя доля була ще гіршою. Я вижила", – пише у Евелін у некролозі.
"Це була рука Бога", – заявив аргентинський футболіст 25-річний Дієго Марадона на прес-конференції 22 червня 1986-го. Того дня його збірна переграла Англію у чвертьфіналі чемпіонату світу – 2:1.
Матч відбувся на стадіоні "Ацтека" в Мехіко у присутності 115 тис. глядачів. Мав політичний підтекст – тривала війна між Аргентиною і Великою Британією за Фолклендські острови в Атлантичному океані. На 51-й хвилині Марадона зрівняв рахунок, підігравши рукою. Суддя цього не помітив і зарахував гол. Ще через 2 хв. Дієго вивів свою команду вперед. Другий м'яч вийшов такий красивий, що преса назвала його "Голом століття". За 10 секунд Марадона пройшов із м'ячем половину поля, обвів шістьох гравців збірної Англії, зокрема воротаря, і влучно пробив
22 червня 1906 року затвердили державний прапор Швеції – жовтий хрест на синьому тлі. У ХVІ ст. гербом країни був синій щит, поділений на чотири частини жовтими лініями. 1569-го король Густав І Ваза наказав вивішувати такий самий знак на бойових штандартах. Прапор піднімають біля будівель органів влади щодня о 8:00 з 1 березня до 31 жовтня і о 9:00 в решту днів. Опускають із заходом сонця. Серед шведів заведено піднімати прапори над своїми домівками під час урочистих подій.
21 червня 1941 року – за кілька годин до нападу Німеччини на СРСР – на московському заводі "Компресор" ім. Михайла Калініна почали випуск реактивної системи залпового вогню БМ-13. Це машина зі змонтованою нагорі установкою, яка може залпами випускати снаряди великого калібру. Спершу солдати називали її "Раїса Сергіївна" – так розшифровували РС, "реактивна машина". Через місяць з'явилося прізвисько "Катюша" – на честь популярної воєнної пісні. До кінця війни у Червоній армії було понад 3 тис. "Катюш".
23 червня 1846-го бельгієць Адольф Сакс (1814–1894) отримав патент на музичний інструмент офіклеїд. За 10 років до цього відкрив у Парижі фабрику духових інструментів. Усього мав патенти на 35 таких. Офіклеїд зробив на основі кларнета. Дерево замінив на метал, прилаштував зручніший мундштук, дещо змінив форму. Новий інструмент вподобав французький композитор Гектор Берліоз (1803–1869). Він запропонував називати його на честь винахідника – саксофон.
34 поросят за один раз привела свиня 26 червня 1961 року в Данії. Зазвичай буває до 16.
У липні позаторік рекорд повторила свиноматка на приватній фермі у Дублянах Самбірського району Львівської області. Опорос тривав 6 год. Кожне порося важило трохи більш як 1 кг
2 
1
Коментарі