— 1997 року про таку хворобу, як целіакія, у нашому місті ніхто не чув, — говорить 23-річний Валерій Чик із міста Славута Хмельницької області. — У мене її виявили в однорічному віці, коли перевели на годування кашами і продуктами, які містили глютен — білок злакових.
Целіакія — спадкове захворювання, при якому організм не може засвоїти білок глютен. Той міститься у пшениці, житі, ячмені, вівсі та всіх похідних продуктах. Із раціону слід виключити також ковбаси, сосиски, котлети, бо мають у складі домішки хліба. При споживанні глютену в людини виникає постійний біль у шлунку, з'являється нудота і йде загальне ослаблення організму.
— Коли мені стало погано, то із місцевої лікарні нас направили у Хмельницький, — розповідає. — Там також не знали, що це і як лікувати. Мені ставало все гірше, бо і далі годували продуктами зі злаків. Тоді нас перевели у Київ.
Лікарі запідозрили непереносимість глютену. Малюку призначили крапельниці та спеціальні препарати.
— Під крапельницею проводив більшу частину дня. Лікування було недешевим і багато чого доводилося закуповувати за кордоном. Коли вже я виріс, то зрозумів, скільки людей не вижили через те, що лікарі не зуміли вчасно виявити хворобу. Або хворі не мали змоги добратися до центру країни, де був маленький шанс на одужання.
Медики призначили хлопцю безглютенову дієту. Повністю виключили вживання злакових.
— За все життя жодного разу не куштував ні хліба, ні піци чи якихось хот-догів або бургерів, — каже Валерій Чик. — Мені не можна вживати продукти, які містять або можуть містити глютен. Їх споживання призведе до виснаження внутрішніх органів і тяжкої реабілітації. Дотримуюсь дієти вже 22 роки.
Труднощі із харчуванням виникали в школі, оскільки у більшості страв був глютен.
— У нашому місті не було продуктів без злаків. Тато їздив у Польщу і привозив спеціальні харчі звідти. У дитинстві, коли святкували день народження, то був торт для гостей, а я їв цукерки або шоколад. Спокуси спробувати заборонені харчі не виникає, звик до цього.
Валерій Чик споживає страви, приготовані на кукурудзяному чи рисовому борошні, вони не містять глютену.
— Коли вже приїхав на навчання у Київ, тут з'явилися безглютенові продукти з Європи. Іноді купую спеціальні печиво чи макарони. У Славуті з цим такі ж проблеми, як і 20 років тому. В моєму місті я один із такою хворобою, там немає попиту і ціни високі. У столиці навіть люди, які не хворіють на целіакію, купують безглютенові продукти, бо ті корисніші. Коли йду в кафе, замовляю картоплю фрі чи курячі крильця. Єдине обмеження для мене — дієта. Відколи її призначили, рецидивів не було, — говорить Валерій Чик.
2 
1
Коментарі