— Сходила на огляд щитовидки. Знайшли вузли. Я злякалася. Лікарі заспокоїли. Мовляв, наглядатимемо, може все обійдеться. Так протягнула три роки і все одно лягла під ніж, — розповідає 35-річна Ельвіра Крупська з міста Лубни Полтавської області. — Контур у вузлів спочатку був рівний, а потім почав розтягуватися.
Жінці зробили УЗД і біопсію. Тонку голку під контролем датчика ввели у вузол. Із нього взяли на аналіз клітинну рідину. Процедуру зробили без знеболення.
— Треба, щоб два генетики розшифровували результати біопсії, — каже столичний ендокринолог Лариса Корольчук, 49 років. — Вони складають молекулярний портрет пухлини. Чи агресивна — покажуть маркери. Це білки, що виробляють клітини пухлини. Якщо маркерів багато, значить, утворення агресивне і його краще видалити.
Рак щитовидної залози частіше буває в жінок.
— Остаточної відповіді, чому саме так — немає. Можливо, через більшу чутливість гормонів. Але цей вид раку легко піддається лікуванню. Навіть на останніх стадіях.
При невеликих вузлах не обов'язково вирізати всю щитовидку. Достатньо тільки злоякісні утворення.
— Видаляти пухлину можна, якщо не більша за 10 міліметрів і немає метастаз у лімфовузлах. Якщо більша, то щитовидну залозу вирізають повністю.
Операцію роблять через малі розрізи, майже проколи. Тому шрамів не залишається. Для цього використовують інструменти з мікроскопічною камерою.
— Буває, що вузли не злоякісні, але їх люди все одно просять забрати. Комусь здавлює трахею і заважає дихати, а комусь не подобається естетичний вигляд. У стрункої людини з високою шиєю вузол більше випирає. У того, хто має коротку шию та широкі плечі — він росте всередину. Тоді пухлину можна побачити тільки на рентгені.
Після операції варто менше нервувати. Стреси виснажують нервову систему. У таких пацієнтів може змінитися голос, стати хрипким через зниження еластичності м'язів гортані. Деякий час після операції може спостерігатися оніміння рук через видалення залоз і гірша рухливість шиї.
3 
35413
Коментарі