— Страх у дитини існує від народження, — каже 26-річна Євгенія Полтенко, дитячий психолог центру сімейної психології "Фелічіта". — Це негативні емоції, які виникають як інстинкт самозбереження. Якщо дитина раз обпечеться, більше не полізе до гарячого.
Від народження дитина боїться нового оточення і втратити матір. В 1–3 роки з'являється жах перед темрявою і самотою. Із 3 до 5 років побоюється казкових персонажів. У 5–7 — бути покараною, у 7–11 — зробити помилку.
— Одна з моїх пацієнток, 6-річна дівчинка боялася залишатися сама в кімнаті. Лякалася ляльки, яка стоїть у кутку. Казала, що іграшка оживає, коли нікого немає в кімнаті. Батькам не розказувала, бо ляльку подарували дідусь із бабусею. Мені розповіла, що хотіла б заховати її в гаражі.
Дітей, які бояться залишатися самі, радять частіше обіймати, гладити, цілувати на прощання. Батьки мусять пояснити їм, куди йдуть, на скільки і що повернуться. Щоб прив'язати батьків до себе, діти можуть навмисно хворіти.
Страх зробити помилку виникає через надмірну вимогливість батьків і вчителів, які вказують на хиби.
— До таких дітей застосовуємо метод парадоксального написання. Пишемо на листку слово з помилкою і говоримо, що це правильно. Дитина починає доводити, що тут помилка. Під час суперечки перестає боятися доводити свої знання. Просимо дітей намалювати свої страхи. Тоді переводимо їх у смішне. Важливо, щоб дитина сама домальовувала смішні деталі — вуса, окуляри.
Якщо не побороти страх, він переростає у фобію. Це призводить до депресій, порушення сну та психозу. Може з'явитися комплекс неповноцінності, особливо якщо дитина почала затинатися. Найчастіше винуватцями страхів є батьки. Діти зчитують і копіюють їхні реакції.
— Не насміхайтеся з дитини, коли вона боїться. Не примушуйте ставати віч-на-віч зі своїми страхами. Намагайтеся разом вигнати монстра з дому. Придумайте якийсь обряд, замовляння чи танець. Скажіть, що монстри не їдять дітей, а полюбляють яблука й цукерки. Якщо ви їх пригостите, вони підуть геть.
2 
35413
Коментарі