— Син говорить гірше за однолітків. У подружки такий самий, але вже добре балакає, — каже черкащанка 28-річна Інна Антонова.
Сідає за стіл Тамари Іванової, логопеда Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру. Вдруге привела сина 4-річного Тараса. Він у зеленій футболці й шортах моститься в матері на колінах. Починає крутитися.
Тамара Іванівна дістає з шухляди дерев'яну дошку з "пазлами" трикутників, кругів, квадратів, зірок. Висипає на стіл і просить вставити їх на свої місця. Тарас повторює кілька разів.
— Ми вчора вчили все, що ви записали. Дмухати на пір'їнку з висунутим язиком Тарасові дуже сподобалося. Вчили голосні, — розповідає лікарю Інна.
Тамара Іванова показує дитині іграшковий літак. Хоче почути, як повторить літеру "у".
— Тарасику, як літак летить? — звертається до хлопчика. Той протягує "у-у-у". — Ой, розумник, і губки трубочкою правильно поставив. — Інно, а що з кольорами?
— Добре знає жовтий і голубий. Сину, а знайди мені жовтий кружечок, — розкладає деталі піраміди. Хлопець вказує пальцем на жовтий круг. Синій не бажає шукати, зате бере зелений і правильно називає колір.
— У нього розсіяна увага. Садите перед собою, берете долонями голівку, — лікарка показує на собі, — і кажете: дивися на маму, давай заспіваємо "а-а-а-а". Повторив, але почав вириватися. Ви спокійно: давай ще "у-у-у" і відпущу. Це не насилля, ви не підвищуєте голосу. Важливо, щоб мав хоч краплю уваги.
Завдання записує в зошит Інни, опісля додає ще кілька вправ.
— Нехай у книжці малюнки показує пальчиком. Якщо у рік-півтора цього не робить, будуть проблеми з мовою. Друге завдання — розкласти в ряд кольорові ґудзики. Попросіть, щоб вибрав червоні, як помідор. Візьміть три, які імітують букви "о". Нехай кожну покаже пальчиком, щоразу називаючи: "о-о-о". Це як каркас до слова, наприклад, "молоко". Можна вимовляти "о" під стрибок мишеняти, а потім ведмедя. Така й інтонація — лагідна або груба. Емоція допомагає запам'ятовуванню.
Затримку мовлення виявляють у третини дітей.
— Деякі вади позначаються на інтелекті. Наслідком можуть бути занижена самооцінка, комплекси, невроз. Часом фахівці кажуть, що до 5 років немає чого йти до логопеда. Можуть навести приклад дитини, яка довго не розмовляла, а потім її "прорвало". Це може дорого коштувати, бо поїзд уже пішов. Мозок водночас працює на розвиток мови і мислення. Відомі так звані Мауглі, яких знаходять у 7 років. Їх уже неможливо навчити розмовляти.
Які причини затримки мовлення?
— Це може бути зниження слуху, яке батьки не завжди помічають. Інша причина — домінування півкуль мозку дитини. За створення мовного каркасу відповідає ліва півкуля, за мову — весь мозок. Якщо головна — ліва півкуля, дитина пише правою рукою і навпаки. Не треба насильно змушувати писати правою дитину-лівшу. Бо може не тільки затриматися мовний розвиток. Болітиме голова, живіт, з'явиться дратівливість, поганий сон, погіршиться увага, пам'ять. Якщо дитина не знає, якою рукою писати, може допомогти дитячий психіатр. Призначить лікування для мозку. Півкулі швидше визначаться, яка провідна.
Вразливіші хлопчики чи дівчатка?
— Хлопчиків більше і в логопедичних групах, і серед глухих і незрячих дітей. Частіше народжуються з ускладненнями. Природа береже жінок, бо від них залежить популяція людини.
Деякі малюки все розуміють, а не розмовляють. Чому?
— Це залежить від рухів язика, губ, голосових зв'язок і дихання. Розуміють, що треба, але не можуть зробити. Таких дітей неохоче беруть у спортивні секції, на танці. У них незграбні рухи, неточні стрибки. Але якщо буде старатися, то тренуватиме мозок. Інша дитина не вміє переключатися з одного звука чи складу на інший.
Як батькам стимулювати розвиток мовлення дитини?
— Звертатися до фахівців. Головне — вчасно помітити. Є причини хвилюватися, якщо в 1,5 року не користується вказівним пальчиком, вказуючи на щось. Якщо у 2 роки не формує хоча б коротке речення, а у 3–4 не може запам'ятати короткий віршик, просту казочку. Якщо в 4–5 років часто перекручує слова. Якщо замість "велосипед" каже "левосипед" — це вагома причина піти до логопеда. У школі будуть помилки в читанні й письмі, що вплинуть на навчання. Вчителі й батьки почнуть звинувачувати дитину в лінощах, небажанні вчитися, застосовувати "круті" засоби виховання. Наслідком може стати асоціальна поведінка дитини і руйнування життя. А треба було лише вчасно звернутися до лікаря.
3 
1
Коментарі