Ревнощі — це страх бути покинутим і обманутим.Так вважає столичний психолог Юрій Калашніков.
"До психологів завжди звертаються ті, кого ревнують. Самі ревнивці вважають, що в них все нормально і вони все роблять правильно. Найчастіше звертаються жінки. Чоловіки рідше приходять за допомогою через виховання: ти чоловік, значить повинен терпіти. На 10 жінок звертається 3-5 чоловіків", - сказав Юрій Калашніков.
"Коли чоловік починає підозрювати дружину у зраді, намагається її випередити. Якось прийшла одна жінка. Жалілася, що чоловік постійно перевіряє телефон, без попередження приїжджає на роботу. Порадив їй більше довіряти чоловікові: розповідати про своє плани на день, знайомити із колегами, запрошувати на зустрічі з подругами. За якийсь час на прийом прийшов її чоловік. Почав розказувати: "Моя дружина прекрасно виглядає. Їй вже 40, а на неї чоловіки досі задивляються. Дуже боюся, що вона мене зрадить. Тому зробив це першим". Порадив їм більше часу проводити разом. Вони записалися на танці і почали займатися дайвінгом. Тепер у них все прекрасно", - додав він.
Також психолог розповів, що найчастіше за допомогою звертаються пари, які мають дітей 9-10 років.
"Дитина стає старшою, в мами з'являється більше вільного часу, а в чоловіків починають вилазити назовні всі комплекси. Торік була на прийомі одна жінка. Чоловік тричі перевіряв її на детекторі брехні. Випитував, чи були в неї чоловіки за весь період їхнього спільного життя. Виявилося, що жінка теж була у цьому винна. На початку їхніх стосунків вона постійно натякала на велику кількість залицяльників. Коли він починав розпитувати, вона йому підігравала: кивала, говорила натяками. Для цієї жінки ревність була найбільшим доказом кохання, а для чоловіка з часом це стало нав'язливою ідеєю. Після консультації жінка зізналася чоловікові, що все вигадала. Рік їх не бачив. А на вихідних зустрів у парку. Вони гуляли з дітьми, постійно посміхалися і трималися за руки".
Детальніше про те, звідки беруться ревнощі і чим закінчуються, читайте у журналі "Країна" № 141 за 4 жовтня 2012 року.
Коментарі
1