"З урочища Змієва, із града, із Києва, не жінку я взяв, а чаклунку", - написав в одному зі своїх віршів Микола Гумільов після року спільного життя з Анною Горенко (Ахматовою). Поети взяли шлюб 8 травня 1910 року у Києві. Вінчання відбулося у дерев'яній Миколаївській церкві, де нині розташована станція метро "Лівобережна".
Цьому дню передувало три відмови Горенко вийти заміж за Гумільова і дві спроби юнака покінчити життя самогубством. Пропозицію руки і серця дівчина прийняла лише з четвертого разу.
Весілля відбулося скромно і тихо. Миколаївська церква знаходилася тоді на окраїні Києва, а родичі Ахматової не прийшли на вінчання. Вони вважали цей шлюб приреченим на невдачу, записала пізніше мемуаристка Аманда Хейт.
Майбутні поети познайомилися в Санкт-Петербурзі за 7 років до одруження. Миколі тоді було 17, Анні — 14. Обоє вчилися в гімназії. Гумільов захоплювався Оскаром Вайльдом, підфарбовував губи й очі і носив циліндр. Він одразу закохався у дівчину, написали пізніше біографи. Анна ж тоді була захоплена своїм вчителем, але знаки уваги від юнака приймала.
Після першої невдалої спроби пропозиції руки і серця Гумільов поїхав вчитися в Париж і спробував все забути. Він здобував освіту в Сорбонні, подорожував Італією і багато писав. Від'їзд хлопця розбудив в Анні почуття до нього. Дівчина писала, що "ловить звук його кроків" і відправила Миколі сумного листа з описом своєї туги і самотность. Гумільов відразу приїхав до Криму, де тоді відпочивала сім'я Горенків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірку віршів Ахматової продали за рекордну суму
Пара прогулювалася морським узбережжям, коли юнак освідчився вдруге. Цю пропозицію дівчина теж відкинула. Пізніше пояснювала, що на неї вплинуло моторошне видовище - мертві дельфіни, викинуті хвилею на берег. Анна вважала це недобрим знаком. Молодий поет впав у депресію і вирішив покінчити життя самогубством. Він повернувся до Франції і там зробив невдалу спробу втопитися в озері поблизу міста Турвіль-ла-Рів'єр.
Втретє Анна відмовила юнакові, коли той надіслав листа з пропозицією. Після того Гумільов зробив повторну спробу самогубства – випив велику дозу снодійного у Булонському лісі. Його спас лісник. Щоб пережити душевну травму, молодий поет їде до Африки.
Гірше не буває. Хочу смерті. Якби я вміла плакати
Гумільов повернувся до Російської імперії у 1908-му. Він мимоволі зустрічається з Анною у літературних колах. Восени 1909-го у Києві, після виступу у Малому театрі, вони прогулювалися вулицями містами. Щоб зігрітися, зайшли в кафе готелю "Європейський", який був розташований на місці нинішнього "Українського дому". Тут за кавою Микола Гумільов втретє посватався до Анни Ахматової – і вона погодилася.
"Гірше не буває. Хочу смерті. Якби я вміла плакати", – написала 20-річна Анна подрузі Валерії Срезневській за два місяці до одруження.
"Приїхала Аня. І відразу прийшла до мене. Якось мигцем сказала про свій шлюб, і мені здалося, що в ній нічого не змінилося; у неї не було зовсім бажання, як це часто буває у молодих, поговорити про свою долю. Начебто ця подія не може мати значення ні для неї, ні для мене", - розповідала Срезневська про події за кілька місяців до одруження.
Ми мовчки дали одне одному повну свободу і перестали цікавитися інтимним життям одне одного
Пара повінчалася 25 квітня 1910-го за старим стилем. Шлюб двох поетів тривав 8 років і не був щасливим. Гумільов багато подорожував і зраджував дружині. Не покращило сімейних стосунків і народження сина Лева, майбутнього вченого.
"Анна Андріївна прокинулася дуже рано, відчула поштовхи. З вокзалу в пологовий будинок йшли пішки, бо Микола Степанович так розгубився, що забув, що можна взяти візника або сісти в трамвай. О 10 годині ранку були вже в пологовому будинку на Василівському острові. А ввечері М. С. пропав. Пропав на всю ніч. На наступний день всі приходять до А. А. з вітаннями. А. А. дізнається, що М. С. вдома не ночував. Потім, нарешті, приходить і М. С. із "лжесвідком". Вітає. Дуже збентежений", - записав біограф сім'ї Павло Лукницький.
"Скоро після народження Льови ми мовчки дали одне одному повну свободу і перестали цікавитися інтимним життям одне одного", – згадувала Ахматова.
Коли почалася Перша світова війна, Гумільов відправився на фронт. Початок війни зблизив подружжя. Микола Степанович писав з армії: "І я починаю відчувати, що я підходящий чоловік для жінки, яка "збирала французькі кулі, як ми збирали гриби і чорницю".
Тим часом в Ахматової виникають романи один за одним. У березні 1915-го вона знайомиться з художником Борисом Анрепом, якому присвячує понад 40 віршів.
Подружжя офіційно розлучилося 5 серпня 1918-го. Через деякий час Гумільов знову одружився, а Ахматова ще кілька разів була заміжня. Але коли її першого чоловіка в 1921 році розстріляли більшовики, вона зберігала його рукописи, видавала збірки віршів і співпрацювала з біографами. Поетеса називала себе вдовою Гумільова і до кінця життя присвячувала йому свої рядки.
Микола Гумільов був заарештований в ніч з 3 на 4 серпня 1921-го, а через три тижні - розстріляний. Від другої дружини Анни Енгельгардт у нього залишилася дочка Олена, від коханої Ольги Висоцької - син Орест.
У 1918 році Анна Ахматова вийшла заміж за вченого і поета Володимира Шилейка. Вони розлучилися через три роки. У 1922-му Ахматова стала дружиною, без офіційної реєстрації шлюбу, мистецтвознавця Миколи Пуніна. При розлученні 1926-го вперше офіційно отримала прізвище Ахматова (раніше за документами носила прізвища своїх чоловіків). Померла в 1966 році а санаторії Домодєдово.
8 
35413
Коментарі