Прем'єр Росії Дмитро Медведєв цього тижня промовив багатозначну фразу щодо подій на Кіпрі: "Там, по-моєму, продовжують грабувати награбоване". Так він відреагував на намір керівництва острівної країни запровадити податок на депозити. У цих словах є важливі деталі. По-перше, високопосадовець фактично визнав, що переведені в офшори капітали російських олігархів — награбовані. Додамо: і українських теж. По-друге, Медведєв побоюється, аби їх не відібрали.

Можливо, українцям слід узяти приклад із греків і кіпріотів і теж виходити на вулиці. Та не задля експропріації експріаторів чи за 100 гривень, а через те, що "за державу обидно".

Чимало політиків та експертів твердять, що протестні настрої в Україні зростають. Все більше людей нібито готові взяти участь в акціях протесту. От тільки, мовляв, нема лідера, який би повів людей за собою. Бо Юля сидить у в'язниці, а її соратники поки що мишей не ловлять.

Мені ж здається, що Тимошенко — зовсім не та постать, за якою пішли б мільйони. Принаймні досі півкраїни вважає її "злодійкою". Тобто, переконані, що вона крала так само, як і нинішні можновладці. До того ж, за нею тягнеться шлейф скандалів із боргами ЄЕСУ, закупівлею вакцини під час епідемії грипу тощо. А як прем'єр вона не зробила нічого суттєвого для покращення життя простих українців.

Не дуже схильні люди піти і за Арсенієм Яценюком, хоч він претендує на роль лідера найбільшої опозиційної сили. Але його біганина на мітинги і ток-шоу, голосні звернення до Конституційного суду, істерична критика влади якось не переконують. Та і як вірити політику, який перед виборами "кинув під танк" свою партію "Фронт змін" і хутко перебіг до "Батьківщини", щоб посісти місце Тимошенко?

Ще менше громадян готові піти за Олегом Тягнибоком. Надто довго радянська пропаганда лякала людей жупелом "українського націоналізму". Тож сподіватися на швидке відродження національної свідомості годі. До того ж, у Львівській і Тернопільській радах, які контролює "Свобода", уже було кілька майнових і земельних розборок.

Наші співвітчизники могли б піти за Віталієм Кличком, бо він поки що не засвітився у брудних скандалах і заробив гроші буквально власними руками. Проте Кличко надто молодий політик, щоб його визнала вождем національна еліта. Та й чемпіона світу з боксу не має такої біографії і харизми, які свого часу мали електрик Лех Валенса чи драматург Вацлав Гавел.

Тож поки виходить як у пісні Володимира Висоцького: "Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков!" Українці не бачать національного лідера. Тому наші олігархи можуть бути спокійними за награбовані капітали. Хіба що їх відберуть кіпріоти.

×