Ексклюзиви
Неділя, 28 липня 2019 15:55

Синок

У столичний Володимирський собор приходжу в неділю зранку. Серед кількох десятків людей помічаю скорботне обличчя літньої жінки в темно-синій хустці з мереживом.

– Молодой человек, – смикає мене за футболку, – ви мне батюшку заслоняете.

– Пробачте, – відходжу трохи вбік, до колони. Жінка дивиться з підозрою.

– На исповедь? – питає.

– Ні.

– Вот молодежь. Вам два часа утром не покурить – проблема! Знаю-знаю, у меня внук такой же. Бестолковый.

Вирішую не ускладнювати ситуації.

– А чего не крестишься? – переходить на "ти".

– Хрещуся. Ви просто не бачили.

– Не обманывай, я за тобой наблюдала, – хитає головою.

Не минає й 10 хвилин, як чую знайомий голос із другого боку церкви.

– Жіночко, якщо ви думаєте, що то спів, так то не спів. Ви так пищите, що в мене в серці закололо, – говорить українською.

– То відійдіть, – каже ображена вірянка років 35.

– Ні, краще ви закрийте рота.

За півгодини збираюся додому. При виході з храму натрапляю на знайоме обличчя. Жінка хреститься перед тим, як з'їсти проскурку.

– Сынок, и ты возьми, – штурхає бритоголового пузатого чоловіка в чорній кепці.

– Давай потом, мам, – чується у відповідь.

Якийсь чоловік робить йому зауваження:

– У храмі треба знімати головний убір.

– Да пошел ты, – відмахується.

– Не обращай внимания, сынок, – гладить його по спині жінка. – Некоторые пришли сюда скандалы делать, а не молиться.

До кінця служби більше не каже ні слова

Зараз ви читаєте новину «Синок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода