Бабця Марина любить кіно про Кармеліту й наперед знає, чим закінчиться історія Маргоші з однойменного серіалу. У її житті таке вже було. Вона працює консьєржкою у 16-поверхівці.
— Я обична вахтьорша: дивлюся серіали. Телевізор кольоровий, а гривні платят.
Молодша донька відмовляла від роботи — у мами хворі ноги. Але бабця Марина відмахується — вона ж більше сидить, аніж ходить. Онука збирає на квартиру, треба гроші.
Старша донька п'ять років як в Італії. Доглядає стару пані в Неаполі. У тієї така ж хвороба ніг, як у бабці Марини. Про перебіг чужої хвороби телефоном консультується з матір'ю.
— Там в Італії бабушка, старша за мене на 10 год, їй помощ нужніша, — переконує випадкових співрозмовників. — Я протів неї молодуха. До ліфта й назад із моїми болячками крос пробіжу.
До ліфта бігає майже щодня — підлітки часто паскудять. Мешканцям смердить.
— Ну шо за народ? — кричить у шахту ліфта бабця Марина з відром і ганчіркою наперевіс. — Як ще раз насците чи вклеїте жувачку — ноги повідриваю к чортовой матєрі! І скажу, шо такий родився.
Найбільше вона любить цитрусові. На тарілці з написом "Общепит" у каптьорці зранку лежить цілий апельсин. Зрізає з нього шкірку, увечері доїдає останню скибку. Шкірку кришить у чай. Цілий день пахне апельсинами.
— Почом той грепрут? — крутить у руках пластикову сітку в супермаркеті за рогом. Шкрябає плід нігтем і нюхає. — Може, то з Італії, де моя дочка?
Знаходить у сумці окуляри, дочитується ціни — 40 гривень за кілограм. Поряд єгипетські апельсини — по 32 гривні. Ще тиждень тому коштували 25.
— Іт-т-тіть! — вигукує бабця Марина. Кладе до візка пластикову сітку. З морквою. Молоденькій касирці підморгує: — Морква полєзніша і солодша.
1 
1
Коментарі
13