У нас за будинком є магазинчик "Продукти", оббитий бляхою. Я дуже рідко туди заходжу — лише коли забуваю щось купити у супермаркеті. Але супермаркет за два квартали звідси, та ще й рано зачиняється.
Під стелею висять липкі стрічки з торішніми мухами, а в кутку — календар із моделькою в купальнику й написом "Ялта-2005".
Тут працюють дві продавщиці — Галина і Люба. Схожі, наче близнюки, завжди чимось незадоволені. Швидкі такі, як мухи, приклеєні до стрічки.
Вибір продуктів невеликий. Найшвидше розходяться дешева горілка, пиво і плавлені сирки. За ними ідуть сухий суп "Мівіна", недорогі сардельки, пельмені й булочки "Малятко" поштучно. Хліб тут четвертинками розбирають іще раніше.
От с понєдєльніка і покушаєш хлєбушка
Постійні клієнти — місцеві п'янички. Багатьом товар дають у борг, прізвища і суми записують у товстий блокнот ручкою на пружинці.
Я хотіла купити кефіру. Поцікавилася, чи свіжий. Галина пішла у контрнаступ:
— Дєвочка, ну це ж кефір, а не консєрви! За два дня йому нічого не буде.
Але термін придатності закінчився ще на початку минулого тижня. Галина висмикує пляшку з моїх рук і кричить:
— Слєдующій! Бо тут самі не знають, що хотять.
Черга з п'яничок жваво замовляє хто "Столичну", сирок і три пластикові стаканчики, хто чекушку і цукерку.
— Галочка, запиши на меня водочку и четвертушку хлеба, я с понедельника отдам, — тупцює чоловічок у засмальцьованій робі.
— От с понєдєльніка і покушаєш хлєбушка, — сичить Галина.
— Зачем же вы, девушка, женщину обидели? — з болем у голосі звертається до мене він.
Кажу якомога спокійніше:
— Я прошу продати мені якісного кефіру. Інакше служба захисту прав споживачів знатиме, що у вас несвіжі продукти.
Галка спопеляє мене ненависним поглядом. Знаходить відносно свіжий кефір. Кидає копійки решти.
Виходжу й чую у спину:
— Королєва, відіш лі.
1 
1
Коментарі
12