— Жара пішла на пользу сіну, але підпортила городину. Найбільше огорчив баклажан, — розповідає Марія Кравченко, 61 рік, із села Павлівське Запорізького району Запорізької області. — Баклажани вміють об'являти сидячий страйк. У спеку завмирають.
Завчасно по краях грядки сіє кущову спаржеву квасолю, щоб закрити порожні місця. Баклажанам корисне таке сусідство, бо квасоля притінює ґрунт і зберігає вологу.
— Баклажан — самозапильна рослина, але у спеку навіть скидає листя, квіти слабо запилюються. Лисий кущ урожаю не дасть. Допомагаю запиленню струшуванням кущів.
Так баклажани ростуть до середини серпня, коли їх треба підв'язувати. Без цього не обходяться сорти Волове серце, Вакула й Бичок, які досягають метра заввишки. Зате і плоди немалі — вагою 700–800 г кожен.
— Крім цих пузанів, маю ще одну екзоту — бананові баклажани. Так їх прозвали через подібність плодів. Бувають довжиною 20–30 сантиметрів. А ще вони без гіркоти.
З усіх добрив баклажанам для наливання найбільше треба калію. Його багато в попелі. На квадратний метр розсипає по півлітровій банці.
— Підгодівлю треба робити не тільки після висадки розсади на город, а й коли починається плодоношення. Можна змішати пів літра пташиного посліду, склянку нітрофоски й залити водою. Настояти п'ять днів і розбавити водою в рівних пропорціях.
3 
1
Коментарі