24 квітня зі своїх посад пішли одразу три мери: голів Черкас та Конотопу міськради відправили у відставку, а мер міста Саки пішов з посади за власним бажанням. Найбільш скандальною стала ситуація із мером Черкас Сергієм Одаричем: за його відставку проголосували 40 депутатів з Партії регіонів та "Батьківщини".

Думаю, що це лише збіг обставин — відставка одразу трьох мерів. Однак, те, що є певна проблем на місцях — це факт.

Це не перше і не останнє звільнення мерів. Я думаю, що процес буде продовжуватися і далі. Та, як на мене, тут більше роль зіграли певні інституційні конфлікти. Адже це традиційна проблема — конфлікт між губернатором і мером. У 90-х такі конфлікти були в багатьох регіонах.

Однак у сьогоднішніх випадках прослідковуються певні парадоксальні речі, коли нібито мер і більшість у міськраді представлять одну і ту ж політичну силу, але між ними все рівно виникають протиріччя. Мер, як правило, через те, що обраний напряму виборцями міста, намагається діяти самостійно. Але рішення йому доводиться все рівно ухвалювати через міськраду. Не всі, але дуже багато рішень. І тут виникають об'єктивні суперечності. Також часто виникають і бізнес-конфлікти.

Крім того, може бути і намагання показати, хто має впливати на ті, чи інші рішення. І якщо, наприклад, є сильний керівник правлячої фракції, то вона (фракція) хоче повністю контролювати міського голову, змушувати його виконувати ті, чи інші рішення. Або навпаки: мер ігнорує міську раду та місцеве самоврядування і хоче сам вирішувати певні питання. Тобто, об'єктивно неминуче виникають проблеми і протиріччя. Політики у таких ситуаціях мають шукати компроміс, шукати спільну мову тощо. Адже треба пам'ятати - якщо протиріччя назрівають, то рано чи пізно це завершиться конфліктом.

Так дуже показовою є ситуація щодо мера Черкас Одарича. Там виникла досить специфічна ситуація. Адже мера можна знімати не простою більшістю у міськраді, а тільки так званою якісною, компетентною більшістю — тобто, двома третинами голосів. І, як правило, це можна зробити, якщо об'єднуються представники різних політичних сил. У Черкасах якраз такий випадок, коли проти мера об'єдналися протилежні партії — "регіонали" і "Батьківщина". А це значить, що там виникли серйозні протиріччя, що мер посварився поступово з усіма впливовими політичними силами в регіоні. І це - суттєвий політичний прорахунок.

Думаю, що в кожному випадку є свої причини. Але як на мене, головна проблема — це інституційні підвалини конфлікту, тобто, змагання між більшістю у міськраді і мером — хто головніший, хто більше впливає.

Однак, як на мене, в цій ситуації нічого страшного немає. Якщо вже зняли цих мерів, то головне — своєчасно призначити позачергові вибори. Нехай на два роки, але виборці мають зробити свій висновок. Нехай вони стануть арбітром. Не можна все залишити за депутатами і щоби, наприклад, замість мера два роки керував секретар міської ради. Як на мене, це абсолютно неправильно і неконституційно.

Тому, якщо за Конституцією у нас міський голова має обиратися прямим голосуванням, то треба його обирати. Щоби остаточною інстанцією у розв'язанні цього конфлікту стали виборці. Нехай виборці самі визначаться, хто правий. Якщо вони вважають, що мера звільнили несправедливо, то мер на виборах це доведе і його знову оберуть.

Однак тоді меру треба створювати і свою фракцію, або боротися за створення своєї більшості. Якщо не буде такої більшості, якщо він не буде знаходити спільну мову з депутатами, то він знову програє. І це теж треба розуміти.

Крім того, як на мене, варто внести і певні зміни до Конституції, щоби в разі виникнення конфлікту між мерами і міською радою, переобирали обох: і мера, і міськраду. І нехай виборці вирішують, хто правий.

×