Лялька-мотанка з натуральних матеріалів — найкорисніша для здоров'я дітей - каже заступник генерального директора з науково-фондової роботи Музею Гончара Юрій Мельничук. Він за фахом учитель географії та біології, десять років пропрацював в Інституті географії НАН України. Тепер очолює творчу майстерню, в якій виготовляють ляльки-манекени, зодягнуті в зменшені копії автентичного українського народного одягу.
"Справжня народна лялька для дитини повинна бути виготовлена з натуральної тканини – льону, бавовни, вовни, канви, мішковини. Якщо ж вона оздоблена вишивкою, то – лише ручною. Мотанкам замість обличчя нашивають хрест. Це символ сонця. Він береже від вроків" — розповідає майстер. Юрій Мельничук сам вишиває і створює ляльок.
Лялька — не лише іграшка, а й засіб спілкування з дитиною. Поки мала донька не цікавиться шитвом чи кулінарією, виготовленням ляльки її захопити найлегше.
"Лялька-мотанка здавна призначалася для того, щоб з нею не лише гралися, а нею лікували. Її клали до хворої дитини, аби вона перейняла на себе хворобу, а потім спалювали її. Ляльок-хлопців немає. Їх почали робити відносно недавно лише для гри. Жінка сама робить такі ляльки для своїх дітей. Коли вона йде з дому, навіть в магазин, її ця лялька залишається в домі берегинею замість неї. Також ляльку робили і дарували молодим, для того, щоб в них народжувались гарні діти. Особливо дарували таку ляльку жінкам, які не могли мати дітей", – розповідає Юрій Мельничук.
Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла колиску від нечистої сили до народження наступної дитини.
Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг.
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.
У середину ляльки-берегині вкладали монети, зерно, вовну для збереження тепла. Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, бо вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
Мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів. Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається "лялькою". Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається "рулетиком" і обмотується тканиною.
Серію ляльок у народних строях Юрій Мельночук зробив для експозиції музею Гончара разом із художником-скульптором Ядвігою Василевською. Каже, манекени з ниток зручні тим, що в них весь акцент іде на костюм. Однак деякі з колекції ляльки мають таки обличчя.
2 
1
Коментарі
1